Із 88 сучасних сузір’їв багато було відомо ще досить давно. У IV столітті до н. е. старогрецький астроном Евдокс назвав 45 сузір’їв, проте деякі з цих назв згадуються вже в творіннях Гомера (між XII і VII століттями до н. е.), Фалеса (біля 625-547 рр. до н. е.). Є також підстави вважати, що більшість назв сузір’їв дісталися грекам в спадок від ще стародавніших цивілізацій. Це підтверджується знахідкою в Месопотамії декількох табличок, що відносяться до аккадської цивілізації. На них відмічено назви деяких сузір’їв, що згадуються надалі грецькими поетами.

У 150 році н. е. великий старогрецький астроном Клавдій Птолемей описав вже 48 сузір’їв: Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиця, Дракон, Людина на колінах (Геркулес), Ліра (або Падаючий Яструб), Птахи (або Лебідь), Змія, Стріла, Орел, Дельфін, Малий Кінь (Пегас), Телець, Овен, Риби, Водолій, Козерог, Стрілець, Скорпіон, Діва, Лев, Рак, Близнюки, та інші. Більшість назв, що мають міфологічне походження, римляни запозичили у греків і переклали їх латинською мовою. До них відносяться переважно сузір’я Північної півкулі неба. Південну півкулю неба почали освоювати лише в XVI столітті, в епоху великих географічних відкриттів. Саме тоді з’явилися такі екзотичні назви сузір’їв, як Журавель, Фенікс, Летюча Риба, Золота Риба, Хамелеон, Південний Трикутник, Індієць, та інші. До кінця XVII століття в списку сузір’їв з’явилися Жираф, Муха, Одноріг, Голуб, Лисичка, Ящірка, Малий Лев, Рись, та інші.

У 1753 році французький астроном Ніколя Луї де Лакайль доповнив перелік ще 14 сузір’ями південного неба (наприклад, Скульптор, Годинник, Живописець, Компас, Циркуль, Телескоп, Мікроскоп, та інші).

На початку XIX століття на деяких зоряних картах можна було зустріти сузір’я Наполеона. На початок XX століття на європейських зоряних картах налічувалося 108 сузір’їв, а в деяких країнах навіть більше (наприклад, в Монголії зоряне небо ділили на 240 сузір’їв).

Потім, в 1922 році конгрес Міжнародного астрономічного союзу вирішив «навести порядок на небі» - учені утвердили лише 88 сузір’їв, а всі інші скасували.

Залежно від гостроти зору спостерігача неозброєним оком в безмісячну ясну ніч можна розрізнити 2500-3000 зірок над горизонтом місця спостереження. Вся небесна сфера містить близько 6000 зірок, які можна побачити неозброєним оком. Для зручності орієнтування в зоряному небі ще давні астрономи розділили небо на сузір’я. Розділення це носить чисто умовний характер і не свідчить про наявність яких-небудь фізичних зв’язків між сузір’ями і зірками в них. До сузір’я відносяться всі зірки, які потрапляють в його межі, у тому числі і невидимі неозброєним оком.

У 1922 році на першому конгресі Міжнародного астрономічного союзу весь небозвід Північної і Південної півкуль Землі був розділений на 88 ділянок (сузір’їв) з точно вказаними межами. З тих пір всюди в світі в будь-якому підручнику астрономії або довіднику повідомляється, що на земному небі є 88 сузір’їв. У астрономічних енциклопедіях і календарях приводиться повний список сузір’їв, де вказані назва сузір’я, символічне позначення, площа, яку займає сузір’я на небі (у квадратних градусах), і число зірок.

Червоні гіганти - це величезні холодні зірки. Вони перевищують Сонце по діаметру в десятки і сотні разів, а по масі - від 1,5 до 15 (надгіганти - до 50) разів. Температура їх поверхні складає 3-4 тисячі градусів Кельвіна. Червоні гіганти мають складну внутрішню будову. Їх ядро багате гелієм з невеликою кількістю домішок важких елементів, але не є джерелом ядерної енергії, оскільки в ньому не відбувається ядерних реакцій.
Щільність речовини в ядрі червоного гіганта настільки велика, що воно по своїй будові близьке до білого карлика. Навколо ядра розташований тонкий енерговиділяючий шар, де і протікають термоядерні реакції перетворення водню в гелій. Потім йде дуже протяжна оболонка, що займає близько 90 відсотків радіусу зірки. У цій оболонці поміщена більша половини маси червоного гіганта. Не дивлячись на високу щільність в ядрі, середня щільність червоного гіганта набагато нижча від сонячного і, як правило, не перевищує одного міліграма на кубічний сантиметр. Так, середня щільність червоного надгіганта Бетельгейзе складає всього шість десятитисячних міліграма на кубічний сантиметр, або 1/2000 щільності повітря при нормальному атмосферному тиску.

Зірки зароджуються з речовини, яка утворилася в результаті тривалого процесу конденсації газово-пилових хмар в міжзоряному просторі. Неоднорідність розподілу речовини в таких газово-пилових хмарах приводить до появи областей підвищеної щільності. У них сили гравітаційного тяжіння частинок перевищують газовий тиск, унаслідок чого речовина в таких газово-пилових згустках стискається, збільшуючи щільність і температуру.

Ущільненню газово-пилових згустків сприяють також ударні хвилі, що породжуються, наприклад, вибухами найновіших зірок. Під дією гравітації такий згусток речовини продовжує ущільнюватися, частина гравітаційної енергії, що звільняється при стисненні, йде на нагрів, і утворюється так звана протозірка. Вона продовжує поволі стискатися і розігріватися доти, коли в її центральній області температура досягне декількох мільйонів градусів і почнеться термоядерна реакція синтезу водню в гелій. З цієї миті в центральній частині зірки, де панує температура в десятки мільйонів Кельвінів, генерується енергія, що підтримує випромінювання зірки протягом мільйонів (наймасивніші гарячі зірки) і навіть мільярдів (зірки типу Сонця) років. Утворення зірок відбувається групами, що складаються з десятків і сотень зірок. Процес зіркоутворення проходить і в даний час.

Тип нашого волосся визначається спадковістю. Сама структура волосся дуже мало відрізняється, чого не можна сказати про форму, колір та склад волосся. А по деяких критеріях взагалі можна легко визначити приналежність людини до тієї або іншої раси.

Можна виділити три основні типи волосся.

Перший тип - коротке і кучеряве волосся, що має форму еліпса в поперечному розрізі. Таке волосся буваює тільки чорного кольору і в більшості випадків належить всім чорношкірим.

Другий тип - пряме, гладке, довге волосся. Колір чорний. Це волосся китайців, монголів і американських індійців.

Третій тип - хвилясте або гладке, шовковисте, овальне. Це волосся європейців. Здебільшого таке волосся має світлий колір, але може бути і чорним, каштановим або рудим.

Отже, важливою ознакою приналежності людини до тієї або іншої раси є її волосся.

Найяскравіша зірка нічного неба - Сіріус (в перекладі з грецької означає - виблискує), або ще її називають Альфа Великого Пса. Розташована від нас на відстані 8,6 світлового року (одна з найближчих до нас зірок, сьома в порядку віддаленості від Сонця). Діаметр цієї зірки майже вдвічі більший від сонячного, температура на поверхні Сіріуса складає близько 10 тисяч градусів (на видимій поверхні Сонця вона рівна приблизно 6000 Кельвінів).

Освічуваність Сіріуса в 24 рази перевищує сонячну. Із-за відносної близькості Сіріуса до нас, переміщення цієї зірки по небесній сфері значно помітніше, ніж інших зірок: за останні дві тисячі років зірка Сіріус змінила своє положення на небі приблизно на 44 кутових хвилини.

Німецький астроном і математик Фрідріх Бессель передбачив наявність у Сіріуса невидимого супутника, що обертається разом з Сіріусом навколо загального центру мас з періодом в 50 років. Цей прогноз Бесселя блискуче підтвердився в 1862 році в ході випробувань нового телескопа американським оптиком Альваном Кларком.

Таким чином, Сіріус - подвійна зірка, другим компонентом якої є білий карлик, відомий як Сіріус В.

Найбільш довгоживучою в історії людства імперією був Давній Єгипет. Ця імперія проіснувала три тисячоліття - довше, ніж яка-небудь інша. Вже близько 3100 року до н. е. виникли два крупні царства - Нижній Єгипет і Верхній Єгипет. Після їх об’єднання, яке відбулося приблизно в 2640 р. до н. е. утворилося так зване Стародавнє царство.

Історія Єгипту розпадається на два періоди:

- перший період – від заснування Єгипту і до 332 р. до н. е., коли країну завоював Олександр Македонський;
- другий період - царювання династії Птолемеїв (нащадків одного з полководців Олександра Македонського).

У 30 р. до н. е., Єгипет був підкорений молодою і могутньою Римською імперією.

Нам не боляче, коли ми стрижемо волосся, оскільки воно не містить нервових закінчень. Оскільки волосся – це важлива частина нашої зовнішності і його дуже просто стригти та укладати, люди почали робити це ще з дуже давніх часів. Ніхто не зможе відповісти конкретно, хто першим здогадався стригти і укладати волосся.

Як відомо із історичних джерел в середні віки була традиція, коли чоловіки носили довгі зачіски, завивали волосся і навіть вплітали туди стрічки! Якщо волосся не було достатньо довгим, то чоловіки носили парики. Король Англії Генріх VIII був першим хто ввів в моду коротку стрижку для чоловіків. Він повелів всім чоловікам стригти волосся, але дозволив відрощувати бороди і закручувати вуса. Коли королем став Джеймс I, до моди знову прийшло довге волосся і парики.

В середині XVII століття чоловіче населення Англії розкололося на два табори: на тих, хто носив довге волосся і короткі бороди, і тих, хто коротко стриг волосся і відрощував бороди. Протягом наступних ста років мода постійно мінялася, і, нарешті, на початку XIX століття остаточно утвердився звичай, що примушує чоловіків стригтися коротко.

Жінки завжди прагнули відрощувати волосся але при дворі Людовіка XIV було модно завивати їх. Сьогодні деякі жінки коротко стрижуться не тільки тому, що це модно, але і тому, що тоді за волоссям легко слідкувати: не треба постійно користуватися шпильками, довго розчісувати і так далі.

Генетики встановили, що всі чотири групи крові передаються по спадку в повній відповідності із законами Менделя. Видно, існують три аллелі (можливі структурні стани гена), відповідальні за приналежність крові до груп О (I), А (II) і В (III). Якщо кров обох батьків належить до групи O (I), то і всі їх діти будуть володарями крові групи O (I). Якщо у одного з батьків група крові А (II), а у іншого O (I), то у дітей буде група крові А (III), оскільки аллель групи А (II) домінує над аллелью O (I). Так само аллель В (III) домінує над аллелью O (I). Але аллелі А (II) і В (III) не можуть домінувати одна над іншою, тому у батьків, що володіють цими групами крові (A і В), з’являться діти з групою АВ (IV).

Закони Менделя такі точні, що визначення груп крові використовують як тест для встановлення батьківства. Якщо у матері група крові O (I), а у дитини В (III), то у батька обов’язково повинна бути група крові В (III), оскільки аллелі В (III) в генотипі (сукупності генів) дитини більше нізвідки узятися. Якщо у чоловіка цієї жінки опинилася група крові O (I) або А (II), то це означає, що або жінка була невірна чоловікові, або дитину підмінили в пологовому будинку. Якщо у жінки група крові O (I), а у дитини В (III) і ця жінка вимагає визнати батьком її дитини чоловіка, кров якого належить до групи O (I) або А (II), то це означає, що вимоги її абсолютно недоречні: вона або відверто бреше, або щось плутає. Безумовно, цей тест недосконалий: з його допомогою у разі негативного результату можна тільки виключити батьківство, але довести факт батьківства у разі позитивного результату не можна. Навіть якщо у чоловіка цієї жінки або чоловіка, до якого вона пред’являє вимоги, кров належить до групи В (III), це нічого не доводить: батьком дитини може бути будь-який чоловік з групою крові В (III) або АВ (IV).

У 1998 році група французьких лікарів досліджувала вплив поведінки пацієнта під час вимірювання кров’яного тиску на покази тонометра. У трьох груп добровольців вимірювали тиск, причому одна група сиділа просто так, нічого не роблячи, друга читала, а третя розмовляла з лікарем, що проводив вимірювання. Виявилось, що читання знижує показники тиску, а розмова підвищує їх.

Висновки лікарів: якщо не хочете отримати непотрібні вам ліки проти гіпертонії, при вимірюванні тиску мовчіть.