Сучасним олівцям не більше 200 років. Приблизно 500 років тому в шахтах міста Камберленд в Англії був виявлений графіт. Вважається, що тоді ж почали виготовляти графітові олівці.

У німецькому місті Нюрнберг знаменита сім’я Фабер з 1760 року почала виготовлення олівців, використовуючи графітовий порошок, але вийшло це у них не зовсім успішно.

Пізніше в 1795 році, такий собі дядько Конт винайшов олівці, які він виготовляв з суміші графіту і деяких сортів глини, а потім обпалював в печі. Ця технологія використовується і сьогодні.

«Прості» олівці виготовяють з графіту, який залишає на папері темний слід.

При виробництві олівців сухий порошок графіту змішують з глиною і водою. Чим більше глини, тим твердіший олівець, більше графіту — м’ягший грифель. Потім цю суміш тістоподібної пасти пропускають через формувальний прес, отримуючи тонкі і липкі заготовки. Їх розпрямляють, розрізають за розміром, сушать і направляють в спеціальні печі для випалення. Дерев’яні заготовки з кедра або сосни розрізають навпіл по довжині і вирізують канавку для грифеля. Обидві половинки з грифелем потім склеюють. Дощечки розрізають на олівці, зовнішня їх сторона полірується.

Сьогодні виробляється більше 300 видів олівців для різних видів діяльності. Можна придбати прості олівці різної твердості. Існують олівці для нанесення написів на склі, тканині, целофані, пластмасі і кіноплівці. А також є у виробництві такі, що використовуються в будівництві і залишають слід на поверхні, що знаходиться на відкритому повітрі протягом декількох років.

Багато людей схиляються до думки, що бокс повинен бути оголошений поза законом. У історії боксу це траплялося багато раз. Слова його супротивників такі: це дуже жорстокий, навіть варварський вид спорту.

Цікаво, як би вони реагували, побачивши перші боксерські поєдинки, які відбувалися в Стародавній Греції на Олімпіадах і інших змаганнях! Деякі з тодішніх правил боксу були дуже схожі на сучасні. Але була одна велика відмінність: замість рукавичок бійці надягали так званий «цестус». Це була накладка з шкіри, оброблена свинцевими або бронзовими пластинками. Удар цестусом, як ви здогадуєтеся, міг бути просто нищівним!

Після падіння Римської імперії бокс зник і не з’являвся, поки не був відроджений в Англії на початку XVIII століття. Незабаром він став дуже модним спортом, і так продовжувалося впродовж більш ніж 100 років.

Бої проводилися голими кулаками. Багато з них тривали декілька годин. Дозволялися боротьба і кидки. Раунд закінчувався тільки тоді, коли одному з бійців вдавалося збити супротивника з ніг, а час відпочинку між раундами міг коливатися. Ця жорстка сутичка продовжувалася до тих пір, поки один з бійців на початку чергового раунду вже не в змозі був вийти в центр рингу.

Природно, що бокс в такій жорстокій формі остаточно відновив проти себе громадську думку. Для порятунку цього виду спорту треба було щось міняти. З цією метою почали застосовувати рукавички, набиті чим-небудь м’яким, наприклад ватою. Потім помалу старі правила замінили новими. І, нарешті, в 1867 році був зроблений важливий крок: маркіз Куїнсберрі запропонував зведення правил, які пішли на користь боксу і повернули йому минулу популярність. Зокрема, тривалість кожного раунду обмежувалася трьома хвилинами. Перерва між раундами повинна була тривати одну хвилину. Ці правила були прийняті у всьому світі і практично діють по сьогоднішній день.

До XX століття боксом займалися, можна сказати, в двох країнах: Англії і Сполучених Штатах. Але з тих пір бокс встиг широко розповсюдитися по всьому світу, і сьогодні це — один з найпопулярніших на Землі видів спорту.

А тепер і наша Україна має відомих представників цього виду спорту.

Всі ми знаємо, що собака одомашнений раніше, ніж будь-яка інша тварина, і людина встигла за цей час вивести більше 200 порід собак, щоб вони служили їй для різних цілей.
Чи знали ви про те, що стародавні римляни ділили собак всього на три групи: розумні, бойові, швидконогі? Сьогодні Міжнародний клуб собаківників розрізняє шість головних класів: спортивні собаки, що полюють по запаху в повітрі; мисливські собаки, що уловлюють запах на землі; тер’єри, які полюють, зариваючись в землю; робочі собаки; маленькі кімнатні собачки і неспортивні собаки, що мають багато застосувань.

Окремі породи собак зазвичай отримували свої назви із-за якоїсь характерної особливості.

Наприклад, назва «шукач» (англ. bloodhound) говорить сама за себе: у цих собак інстинкт висліджувати по запаху кров (blood).

Раніше Бульдог використовувався для роботи з биками (bull), так що і назва є зрозумілою.

Назва пойнтера (pointer - покажчик) також достатньо очевидна: він показує (point) дичину своїм носом.

Сетер (setter) робить це по-іншому. Він робить стійку (set) над місцем, де ховається дичина.

Тер’єр, який, як згадувалося вище, полює, закопуючись в землю, отримав свою назву від латинського «terra» — земля.

Гончак на зайців (harrier) названий по імені своєї здобичі (hare). Коротконогий гончак (beagle) отримав своє ім’я від гельського «beag» — маленький.

Ім’я сенбернара пішло від назви монастиря Св. Бернара (St. Bernard) в Альпах, де він був виведений.

Назва «мастіфф» йде від італійського «mastino», що означає «сторожовий пес».

Спанієль, як видно з назви, іспанський собака (Spain — Іспанія).

А слово «пудель» походить від німецького «pudel» — калюжа, оскільки цей собака не боїться води.

Відношення безіменного і вказівного пальців можуть багато розповісти про людину. Вивчивши чиїсь руки, можна дізнатись, яку кількість гормону - тестостерону людина отримала знаходячись ще в утробі матері.

Існує дискусія, що отримання тестостерону в утробі матері впливає на структуру мозку під час розвитку плоду і від цієї структури мозку в майбутньому залежить ваш розвиток і можливості.

Тестостерон забавна штука. Якщо плід в утробі матері отримує велику кількість цього гормону, то в нього не тільки розвивається так зване «чоловіче мислення», але і безіменний палець виростає більший ніж вказівний. Оскільки жінки зазвичай отримують менше цього гормону, коли знаходяться ще в утробі, то в них вказівний і безіменний пальці майже рівні за довжиною. І мозок менше зацікавлений в машинах та в футболі. У чоловіків вказівний і безіменний пальці трохи відрізняються по довжині. Чим більше тестостерону отримано в утробі, тим більша різниця.

Після проведення різних дослідів, були зроблені неочікувані відкриття. Наприклад, те, що в науковців, які займаються точними науками (фізика, хімія), співвідношення довжини пальців таке ж, яке характерне для жінок. Тобто, по довжині їх пальці приблизно одинакові.

Дами не хвилюйтеся, навіть якщо ви замітите, що ваш безіменний палець довший за вказівний, то це не означає, що ви мужчина. Це все лише твердить про те, що ви проявляєте більшу зацікавленість до тих речей, якими захоплюються чоловіки.

Зараз ви напевно дивитися на свої вказівні пальці і думаєте, на скільки ви мужні. Але дивіться уважно, в середньому різниця в довжині безіменного і вказівного пальців становить близько 2%.

Останнім часом все частіше нам, студентам, доводиться стикатися з таким завданням як виписування термінів та понять. Зараз цю практику застосовують все більше викладачів. Хтось йде до бібліотеки, а хтось шукає визначення в Інтернеті. Так, наприклад, завжди робив і зараз роблю я. Колись на це я витрачав багато часу, окремо шукаючи кожне визначення, так як в одному місці їх зібрано не було, а деякі з них взагалі знайти не міг. Проте зовсім недавно я наткнувся на один чудовий сайт. Називається він "Термін.com.ua”. Назва говорить сама за себе. Це словник термінів та понять з різноманітних дисциплін. Це перший такого роду ресурс, принаймні щось подібне я ще не зустрічав. На сайті зібрана колекція термінів та понять, поділена за тематичним принципом на різні категорії, зокрема такі як маркетинг, менеджмент, мікроекономіка (саме ці предмети мене й цікавили). Додає зручності алфавітний показчик на головній сторінці (на всіх інших сторінках тільки посилання на категорії). Сайт містить досить велику кількість термінів, я знайшов майже все, що шукав. Терміни чітко та зрозуміло витлумачені. Також пояснюється етимологія деяких слів. Радує оформлення.

Видно, що сайт ще зовсім молодий, категорій ще не так багато, але наповнення існуючих мене повністю задовільнило.

Отже, користуйтеся та бережіть свій час!

Електронні носії витісняють звичайні і дісталися вони вже до найбільш сталого і традиційного - до книг.

Початок XXI століття приніс у наше життя справжню електронну книгу.

Велика радянська енциклопедія складається із 30 томів. Кожен важить приблизно кілограм. Ви ніколи не побачити в метро людину захоплену читанням цього фоліанта. Інша справа популярні детективи чи світова класика в форматі папір-бука. Але й вони займають на полицях багато місця. Радійте, на зміну паперовим книгам приходять електронні.

В середньому електронна книга може читати карту пам’яті до 32-х Гб. А звичайна сторінка тексту приблизно 2 Кб, тобто ми получаємо десятки тисяч книг. Цифрова книга - це не лише файли з текстом, а й низка пристроїв для читання таких файлів. Їх застосовували для читання спеціалізованої літератури, технічних інструкцій тощо. Коли з’явилися мобільні пристрої з великими моніторами: смартфони, КПК, ноутбуки утворився і попит на популярну літературу. Електронна книга почала вдосконалюватися.

Зараз електронна книга оснащена стікляним екраном, але виробники обіцяють, що через 2-3 роки буде пластиковий з більш кращими характеристиками, але навіть зараз вона прекрасно заміняє звичайну книжку.

Різниця між монітором ноутбука і електроною книгою, як між сонцем і місяцем. Перший сам є джерелом світла і на нього важко дивитися тривалий час. Дисплей електронної книжки відбиває світло і чим краще зовнішнє освітлення, тим яскравіше зображення. Такі дисплеї мають назву - електронний папір, завдяки високій контрасності зображення. А для електронного паперу застосовують і електронне чорнило. Такий монітор складається із прозорих мікроскопічних капсул.

Складний процес гортання електронних сторінок займає менше секунди. У такій книзі як і на комп’ютері можна шукати текст за окремими словами і користуватися прямими посиланнями всередені тексту. А от дописувати власні примітки не вийде. Для найбільших ледарів елктронні книги обладнують програмами начитки текстів, а також програвачами MP3-файлів. Проте, для додавання чи вилучення файлів вам доведеться працювати з комп’ютером. Через звичайний USB-порт на книжку можна залити 512 Мб тексту. А потім встановити карту пам’яті будь-якого обсягу.

Як і на комп’ютері, на цьому пристрої можна змінювати розмір шрифту, а також шукати потрібний текст. Кожного разу коли файл закривається книжка сама робить закладку на останній прочитаній сторінці і наступного разу, знайде те місце, де ви зупинились.

При повному заряджені акумулятора електронної книги можна прочитати близько 3000 сторінок, а це приблизно повне зібрання Дарії Донцової, весь «Кобзар», і кілька томів Стівена Кінга. Цілком вистачить для читання у вихідний. До того ж батарея працює лише під час генерування сторінки. Після того як текст з’явився, бук-ридер не витрачає енергії аж до наступного перегортання.

У подальшому виробники обіцяють сенсорний екран і доступ до інтернету. Аби електронну книжку читали і у ночі, виробники додають до комплекту спеціальні ліхтарики. Але їм недоснаги виправити основний недолік – найкраща електронна читалка ніколи не запахне книжковою фарбою.

Вчені приблизно вирахували і оприлюднили такі цікаві факти про людину та її тіло:

- відразу після народження тіло немовляти на 75% складається із води;

- за перші два роки свого життя немовля проповзає приблизно 150 км.;

- швидкість повзучого немовляти досягає 2 км/год.;

- на протязі 10-ти років людина пізнає нове слово кожні дві години;

- до 10-ти років серце здійснить 368 млн., ударів;

- очі здатні розпізнати більше мільйона відтінків;

- більше половини спожитих калорій йдуть на живлення мозку;

- наш мозок здійснює мільйони операцій навіть коли ми відпочиваємо;

- зорова інформації зберігається у задній частині голови, тобто всі предмети і явища ми бачимо мозком, а очі це лише зорове вікно;

- нігті на пальцях рук зростають в 4 рази швидше, ніж на пальцях ніг.

- за життя виростає 28 метрів нігтів на руках;

- людині стає відомо близько 2000 чоловік, 150 з них вона може назвати своїми друзями;

- за життя людина втрачає 19 кг., відмерлої шкіри;

- по стравоходу їжа рухається із швидкістю 4 см./хв.;

- за життя ми проливаємо 65 літрів або близько 1 850000 тис., крапель сліз;

- сльози витікають по шістьох крихітних трубках товщиною в людський волос.

- чверть кісток людського тіла зосереджена в ногах.

Бадмінтон – це спортивна гра, яка походить із Стародавнього Сходу та Древньої Греції. Також цю гру називають меншим братом тенісу.

Батьком сучасного бадмінтону вважають англійського герцога Бофорта. А сама назва має таку історію: повернувшись із відрядження з Індії, герцог привіз своїй дружині подарунки, а саме ракетки і м’яч (волан) з пір’ями. І назвали нову гру бадмінтон, на честь хатинки з п’ятдесятьма кімнатами Бадмінтон в Глостерширі, де мешкав герцог. Цікаво, що з того часу кілька десятків років бадмінтон вважали винятково аристократичним спортом.

А чи знали ви, що уже майже 100 років бадмінтон донорами стають винятково однорічні гусаки? Саме так, професійні волани для сучасного бадмінтону виготовляють із пір’я молодого гусака. Але існують і синтетичні воланчики.

Бадмінтон входить у трійку найважчих за фізичними навантаженнями гральних видів спорту. Це все тому, що гравець постійно робить ривки, стрибки та прискорення. При цьому, пульс спортсмена досягає рівня 190-200 ударів.

До речі, швидкість справжнього волана дорівнює швидкості автомобіля F-1. Погодьтеся, 300 км/год., штука серйозна, така собі малобюджетна версія тачки якого-небудь Шумахера.

А зараз у сучасному світі цей вид спорту стрімко розвивається і має багато своїх прихильників, як серед молоді, так і серед старших людей.

Уже давно у нашій мові з’явилося нове слово - «гуглити», «погуглити», «нагуглити». І це слово поступово замінює поняття «дізнатися» або «прочитати». Це все через найвідоміший у світі інтернет сайт пошуку - Google. Адже інтернет останнім часом стає чи не єдиним джерелом інформації для людини. Чому? Спробуємо це з’ясувати.

Найбільші бібліотеки світу вираховують свої фонди гектарами площі і мільйонами томів. У віртуальному сховищі інформації – Інтернет, зовсім не має матеріального втілення, зате знайдеться все.

Зараз ми переконаємося хто має рацію. У нашому експерименті беруть участь інтернет пошуковик Google і найбільша бібліотека України.

Національна бібліотека України імені Вернадського – один з 10 найбільших бібліотечних центрів в світі. Фонд бібліотеки на сьогоднішній день дорівнює майже 15 млн. це книги, журнали, періодичні збірники і таке інше. Інформація у Вернадці займає 27 поверхів книгосховища і 10 читальних залів. Тут і криється перша перевага бібліотеки – усі книжки, журнали, брошури впорядковані і мають власний номер, а бібліотекарі точно знають де стоїть той чи інший том. (1:0 на користь бібліотеки). Але новинки бібліотеки одержують не від усіх видавництв, особливо велика проблема з приватними видавництвами. Інтернет тут зрівнює рахунок. Інформація про най-най-найновіші книжки в мережі з’являються одразу, але повних текстів не має. Хіба що автор опублікує його сам. Але всесвітнє павутиння має 100% перевагу у галузі новин. Ось де можна знайти усі сьогоднішні газети і журнали українською, російською, англійською та іншими мовами. Тому в першому раунді 1:1.

Другий тур змагання - права доступу до ресурсу. Що треба пересічному читачеві аби отримати позаминулорічний журнал і томи будь-якої книги? Спочатку реєстрація. Треба заповнити бланк, заплатити 14 грн., і тоді отримаєте читацький квиток. Далі вам відкривається шлях до каталогів і читальних залів. Але забрати книгу з собою зась. Це лише для наукових співробітників, кандидатів та докторів наук. Літературу можна читати тільки у залі, але і це дозволяється не всім. Для пошуку і читання в інтернеті потрібен лише один документ – комп’ютер. Щоправда, за деякі матеріали доведеться заплатити, а інші виявляться запакованими в битий архів. Та все одно тут простіше. Знайшов, роздрукував і маєш. (2:1 на користь мережі).

Третій раунд - час витрачений на пошук. Що пропонує нам книгосховище? Ви замовляєте книгу, книгар шукає її, а потім ви вже одержуєте цю книгу. Чекання на книжку в національній бібліотеці мінімізоване до 1 год. Якщо ви шукаєте стародруки минулого століття, то інформація у вас в руках з’явиться через 3-4 години. А скільки часу знадобиться щоб знайти це саме у пошуковику? Зараз перевіримо. Ось наприклад, на запит «стандарт краси» Google витрачає 0,2 секунди і пропонує 50 тис., джерел українською мовою. Звісно відсіювання зайвого займе понад годину, а то навіть і більше трьох. Але чим конкретніший запит, тим точніший результат і додаткові джерела з посиланням на додачу. (3:1 на користь Інтернету).

Але, щоб не програти бібліотека Вернадського теж вийшла в Інтернет і має 3,5 мільйони публікацій в електронному вигляді. Частину їх можна знайти через той же Google, решту зайшовши на сайт комп’ютерної мережі бібліотеки.

Тому можна сказати, що перемога інтернету умовна.

- Королева Мадагаскару Ранавалона страчувала своїх підданих у випадку, якщо вони з’являлися їй увісні без попередження.

- У Людовика XIV було 413 ліжок.

- Ріст Петра I складав 213 см.

- Принци Уїльям і Чарльз ніколи не літають в одному літаку, щоб у разі катастрофи Великобританія не позбулася відразу двох спадкоємців.

- Клеопатра займалася алхімією і уміла виготовляти отрути, а перевіряла їх ефективність на рабах.

- Чингисхан помер під час сексу.

- Римський імператор Юлій Цезар носив на голові лавровий вінок, щоб приховати свою прогресуючу плішивість.

- Римський імператор Нерон був одружений на чоловіку, своєму рабові Ськорусе.

- У короля Іспанії Альфонсо був відсутній музичний слух, тому йому служила спеціальна людина — гімновик. Він повідомляв короля, коли заграє гімн, оскільки сам він відрізнити його від іншої музики не міг.

- Англійський король Генріх VIII страчував дві з шести своїх дружин.

- Англійська королева Єлизавета страждала шкірною хворобою (вовчаком), і тому завжди носила з собою шматок свіжого сирого м’яса, який вона прикладала до виразки на нозі.