Добра традиція старих часів підкреслювала чемність та інтелегентність спілкування у родині, в суспільстві, серед молоді. Хлопці були "кавалери", дівчата - "панянки" чи "панночки". Це не допускало в спілкування між молодими людьми безпардонності та грубощів, підкреслювало відповідну вихованість та статус. Студенти, які закінчували навчання у ВУЗах і шукали відповідно пристойну роботу та посаду, звалися "академіками", першочерговим завданням було для них спочатку міцно "стати на ноги" у цьому житті та знайти собі відповідно до їх стану і статусу пару - кандидатку на дружину, найкраще панночку, що матиме відповідне виховання та відповідний "посаг" (придане) на початок власного господарства та достойно виховуватиме його дітей.

Дівчата ж меншою мірою дбали про вищу освіту, оскільки не мали таких добрих шансів отримати пристойну роботу. Деякою мірою це залишилося і зараз, хоча ознаки емансипації вказують на те, що хлопці, які не є активними, не мають чітко поставленої собі цілі в житті, є інертними та чекають на "подарунок" долі щодо роботи чи особистого життя, дуже швидко відкидаються суспільством на "задній" план і витісняються активними представницями "слабшої" статі, які мають активну життєву позицію, гарні манери поводження, достатні знання і прагнення досягнути мети, що вважається нині не просто модним, а абсолютно реальною життєвою необхідністю. Сучаснйи темп життя не залишає шансів для інертних людей, майбутнє належить сміливим та знаючим, що є в свою чергу також ознакою доброго тону.

Молодь, спілкуючись між собою, зазвичай звертається на "ти", показуючи простоту самого спілкування та дружні відносини. На "ви" зазвичай звертаємося до старших від себе осіб, людей, які нам невідомі або маловідомі, представляють відповідні органи влади чи якісь організації, тощо. У деяких сім'ях залишилася традиція звертатися до батьків на "ви". Це підкреслює особливу повагу до батьків та чемність, стиль виховання. Адже саме батько та мати є для дитини власне найвищий авторитет і найвища влада. Таке звертання створює також такий собі "бар'єр" для "простяцького" спілкування з старшими від себе та не допускає в спілкування з батьками так званого молодіжного сленгу, який не обов'язково є найкращим вибором. Вживання сленгових слів в жодному разі не робить людину "своїм хлопцем" в товаристві, це скороминуще, зате породжує в людині недобру звичку вживання не завжди найприємніших слів, що може за певних умов проявитися у невідповідному товаристві чи вдома і повністю змінити думку про цю людину, як особу чемну та виховану.

Основоположною у відносинах між дітьми й батьками повинна бути четверта Божа Заповідь: "Шануй свого батька і матір свою, щоб було тобі добре та щоб довго прожив ти на землі!"

З почуттям поваги до людини єднається любов. Ми можемо любити того, кого поважаємо. Тому чемна людина завжди буде вдячна батькам за те, що привели її у цей світ, навчили любити життя, дали можливість вивчитися, отримати професію, допомагають і підтримують її завжди правильною порадою. Пам'ятаючи про це, слід подорослішавши, підтримувати вже своїх батьків, які з віком часто дуже потребують цієї підтримки і турботи. Адже для батьків немає в світі нічого дорожчого і ріднішого від своїх дітей.

Поряд із батьками, значне місце у житті людини займає вихователь, вчитель, викладач - люди, які старалися передати знання, виховати справжню людину, сварили і скеровували у житті. Цим людям також слід віддати свою лепту пошани і пам'яті.

http://etyket.org.ua