Оскільки людина є істотою суспільною, то і її повноцінне життя поза життям громади просто неможливе. Людина повинна зважати на норми та форму поведінки, які заведені у суспільстві загалом та в конкретних ситуаціях чи в тому чи іншому товаристві. Часто те, що неприйнятно в одному товаристві можна дозволити собі в іншій ситуації. Але все-таки кожна людина повинна сформувати для себе основоположні принципи поводження, які визначатимуть її життєву норму та лінію поведінки і таким чином формуватимуть її відносини з іншими людьми, а звідси і її життєвий успіх.

Норми поведінки людини у товаристві та в поводженні з іншими людьми формувалися протягом століть. Та ці норми не завжди були однакові. Змінювався суспільний лад, соціальний та становий поділ населення, різними були звичаї в товаристві аристократії, міщан, духовенства, робітників, селян, інтелігенції, військових. При цьому відрізнялася поведінка молоді та дорослих, неоднаковими були національні та соціальні традиції, на які ці норми поведінки спиралися. Для представників вищого стану, аристократії були встановлені тверді правила поведінки, незнання або порушення яких вважалося браком виховання.

Також часто норми поведінки відповідного стану суспільства у різні часи оцінювалися по-різному: у часі їх становлення вони були відповідними, а в інший період розвитку суспільства вони вже вважалися невідповідними, свідчили про невисоку культуру людини.

Спілкуючись, люди, як правило, збираються разом. Чи у меншому, чи в більшому товаристві і ці зустрічі більшої кількості людей бувають в основному чимось спричинені. Причиною може бути якась особиста або родинна подія (уродини, день ангела, весілля, ювілейні дати) чи громадська (державні та місцеві свята, відзначення якоїсь історичної події тощо). Учасниками таких зустрічей бувають, як правило, люди, які добре знайомі. Але коли незнайома людина вперше потрапляє у таке товариство, то вона мусить насамперед представитись, щоб присутні дізналися про цю особу. Тому найчастіше таку людину у товариство супроводжує та відрекомендовує господар дому або людина, яка добре знає товариство. Якщо ж такої особи немає, то незнайомець відрекомендовується самостійно: Шановне товариство, дозвольте представитися. Мене звати (слід назвати своє ім'я, по-батькові чи прізвище), я за фахом є (тут можна вказати або професію, або посаду тощо).

Перед тим, як зайти у кімнату, зазвичай знімають у гардеробній верхній одяг та головні убори, причому жінки можуть капелюха не знімати. Скидати взуття не вважається обов'язковим, натомість слід його добре повитирати об хідник.

А що ж робити, коли Ви запізнилися на вечірку, де вже зібралося багато знайомих і незнайомих людей? Тоді слід підійти до господарів та привітатися, а решті присутніх ввічливо кивнути.

Коли Вам старша жінка при привітанні подає руку, то слід, виявляючи пошану до неї, злегка нахилитися та поцілувати їй руку. Причому цей символічний поцілунок повинен припадати на тильну частину пальців, поцілунок в долоню чи зап'ясток матиме вже цілком інше значення - це радше свідчення невисокої культури чи відверте прагнення до інтимніших стосунків. Молодим дівчатам руку, як правило, рук не цілують. У великому товаристві обійми та цілування також не прийнятні.

Звичка відрекомендовуватися знайшла все більшого поширення у наш час. Це дає змогу відразу з моменту зустрічі запізнати людину в ракурсі того, що чи кого вона представляє, а також уявити собі спільні теми чи коло інтересів, які могли би вас зблизити чи на основі яких зав'язати розмову.

Добра традиція старих часів підкреслювала чемність та інтелегентність спілкування у родині, в суспільстві, серед молоді. Хлопці були "кавалери", дівчата - "панянки" чи "панночки". Це не допускало в спілкування між молодими людьми безпардонності та грубощів, підкреслювало відповідну вихованість та статус. Студенти, які закінчували навчання у ВУЗах і шукали відповідно пристойну роботу та посаду, звалися "академіками", першочерговим завданням було для них спочатку міцно "стати на ноги" у цьому житті та знайти собі відповідно до їх стану і статусу пару - кандидатку на дружину, найкраще панночку, що матиме відповідне виховання та відповідний "посаг" (придане) на початок власного господарства та достойно виховуватиме його дітей.

Дівчата ж меншою мірою дбали про вищу освіту, оскільки не мали таких добрих шансів отримати пристойну роботу. Деякою мірою це залишилося і зараз, хоча ознаки емансипації вказують на те, що хлопці, які не є активними, не мають чітко поставленої собі цілі в житті, є інертними та чекають на "подарунок" долі щодо роботи чи особистого життя, дуже швидко відкидаються суспільством на "задній" план і витісняються активними представницями "слабшої" статі, які мають активну життєву позицію, гарні манери поводження, достатні знання і прагнення досягнути мети, що вважається нині не просто модним, а абсолютно реальною життєвою необхідністю. Сучаснйи темп життя не залишає шансів для інертних людей, майбутнє належить сміливим та знаючим, що є в свою чергу також ознакою доброго тону.

Молодь, спілкуючись між собою, зазвичай звертається на "ти", показуючи простоту самого спілкування та дружні відносини. На "ви" зазвичай звертаємося до старших від себе осіб, людей, які нам невідомі або маловідомі, представляють відповідні органи влади чи якісь організації, тощо. У деяких сім'ях залишилася традиція звертатися до батьків на "ви". Це підкреслює особливу повагу до батьків та чемність, стиль виховання. Адже саме батько та мати є для дитини власне найвищий авторитет і найвища влада. Таке звертання створює також такий собі "бар'єр" для "простяцького" спілкування з старшими від себе та не допускає в спілкування з батьками так званого молодіжного сленгу, який не обов'язково є найкращим вибором. Вживання сленгових слів в жодному разі не робить людину "своїм хлопцем" в товаристві, це скороминуще, зате породжує в людині недобру звичку вживання не завжди найприємніших слів, що може за певних умов проявитися у невідповідному товаристві чи вдома і повністю змінити думку про цю людину, як особу чемну та виховану.

Основоположною у відносинах між дітьми й батьками повинна бути четверта Божа Заповідь: "Шануй свого батька і матір свою, щоб було тобі добре та щоб довго прожив ти на землі!"

З почуттям поваги до людини єднається любов. Ми можемо любити того, кого поважаємо. Тому чемна людина завжди буде вдячна батькам за те, що привели її у цей світ, навчили любити життя, дали можливість вивчитися, отримати професію, допомагають і підтримують її завжди правильною порадою. Пам'ятаючи про це, слід подорослішавши, підтримувати вже своїх батьків, які з віком часто дуже потребують цієї підтримки і турботи. Адже для батьків немає в світі нічого дорожчого і ріднішого від своїх дітей.

Поряд із батьками, значне місце у житті людини займає вихователь, вчитель, викладач - люди, які старалися передати знання, виховати справжню людину, сварили і скеровували у житті. Цим людям також слід віддати свою лепту пошани і пам'яті.

http://etyket.org.ua

У всьому світі при зустрічі люди вітають один одного, таким чином висловлюючи симпатію. Часто після привітань слідує бесіда. Зустрічаючись з будь-ким ми вітаємось, однак навряд чи задумуємося чи робимо ми це правильно. В першу чергу потрібно сказати що не привітатися з знайомою людиною неприпустимо - це буде сприйнято як образу.

Крім того варто дотримуватись черговості привітань.

Першим повинен вітатись чоловік з жінкою. Крім того першим повинен вітатись молодший зі старшим так як і підлеглий з керівником. У рукостисканні ж все навпаки: старший або керівник подає руку молодшому або підлеглому.

Вітаючись ми говоримо відповідні слова: „Доброго ранку/дня/вечора”, „здрастуйте”, „вітаю”. Далі при офіційному звертанні слідує ім’я людини, наприклад: „Доброго дня, Іван Петрович”.

Також при вітанні прийнято дивитися в очі. Вітання говориться доброзичливим тоном та з посмішкою.

Однак якщо при зустрічі хтось уникає вашого погляду або не помічає вас, тоді вітатися не варто. Аналогічно у випадку якщо ви помітили кого-небудь занадто пізно.

Якщо ви ідете не сам і ваш подорожній з кимсь вітається, тоді вам теж варто це зробити, навіть якщо людина є вам незнайомою.

Чи знайома вам ситуація, коли зустрічаємо гарних молодих людей, милуємося ними до того моменту, поки вони не почнуть говорити? Таку ситуацію можна, на жаль, спостерігати щодня як в суспільному транспорті, так і на вулиці, тощо. Це трапляється тому, що молоді люди не вміють чи не бажають гарно спілкуватися. Тому слушним є коротка фраза: "заговори, щоб я тебе побачив".

Автор "Маленького принца", відомий французький письменник і льотчик та й просто вихована та інтелігентна людина Антуан де Сент-Екзюпері слушно помітив, що найбільша розкіш - це розкіш людського спілкування.

Від уміння спілкуватися залежить дуже багато в нашому житті. Спілкування є містком до набуття справжніх друзів, отримання бажаного, роботи, кар'єри, досягнення мети. Зрештою від вміння спілкуватися залежить те, чи будеш ти взагалі цікавим для людей, а значить чи зможеш ти завоювати їх повагу та авторитет. Тому слушно вказують, що спілкування - це ціле мистецтво.

Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на "ти". Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися.

На "ти" звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на "ти" слід поцікавитися, що це за людина і чи цей "місток" буде на вашу користь. Пропозиція перейти на "ти" повинна виходити від більш літньої, поважної людини, чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на "ти", хоча самі продовжують звертатися на "ви". Жінкам дозволено відмовитися від переходу на "ти" з чоловіком, без будь-якого пояснення причин.

Мистецтво спілкування полягає також і у загальній інтелігентності, освіченості, а звідси - вибору та підтримання теми розмови та правильного тону бесіди. Не слід кричати, тріскотіти, зловживати увагою іншої чемної людини. А інколи ще більшим мистецтвом, ніж мистецтво спілкування, є мистецтво в слушним момент помовчати.

Коли ви розмовляєте з ким-небудь у товаристві, важливо зосередитися на темі розмови, взяти в ній участь, підтримати її і внести в неї якийсь цікавий момент, щоб ви, як співрозмовник, запам'яталися іншим. Це буде свого роду "зеленим світлом" для подальшого підтримання стосунків з цими людьми. Розмова повинна бути ненав'язливою, невимушеною. Розповідаючи якісь жарти чи історії, подумайте, чи не скривдять вони когось з ваших співрозмовників прямим чи непрямим чином.

Негарним тоном вважається не відповідати на питання, поставлені Вам. Це допускається лише в тому випадку, коли питання, на вашу думку, було некоректним чи недоречним. В такому разі слід залишити його без уваги і постаратися перевести розмову в інше русло.

Коли у розмові висловлюються різні точки зору чи погляди, слід дослухатися і взяти участь в розмові, коли ви твердо знаєте, про що говорите. Відстоювати свою точку зору, не будучи повністю впевненим в правильності думки, виглядає немудро.

У спілкуванні не слід допускати суперечок, у яких вже, як правило, ніхто не перемагає і які відбуваються просто заради суперечки. В цьому разі співрозмовники вже зовсім не чують і не хочуть чути одне одного, дозволяють собі різкі висловлювання, вияви зневаги, що є недопустимим для вихованих людей не лише в часі посту.

Не слід бути у розмові нав'язливим, а дотримуватися принципу по черговості висловлювання. Не слід перебивати співрозмовника, а почекайте, коли він закінчить думку і ви зможете донести до нього свою точку зору.

Якщо ви погано почули звертання до себе, то слід перепитати, а не старатися відповісти будь-що. Бо це може бути розцінено, як ваша неуважність або й зневага до іншого. Старайтеся висловлюватися повними фразами, а не уривками з одного чи кількох коротких слів.

Якщо в процесі розмови до вас приєднується ще хтось, то слід йому коротко пояснити, про що саме велась мова. Якщо це його зовсім не стосується, то можна сказати, що тема була приватна, сімейна, тощо. Але чемна людина, яка бажає приєднатися до розмови, насамперед переконається, чи доречним буде її участь в цій розмові.

Здавна в основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Власне цими чеснотами здавна славився український народ. Це відмічали завжди мандрівники, подорожуючі, офіційні особи, котрі бували в наших краях.

Саме український мовний етикет презентує повний спектр ввічливості та ґречності у спілкуванні: це слова привітання, прощання, звертання, подяки, прохання, відмови, поздоровлення, вибачення, побажання, запрошення, похвали тощо. Саме ввічливість вважається основою спілкування. І не дивним є походження цього слова, його первісне значення. Ввічливий - це той, хто дивиться саме у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі - це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось скрити чи є нечесним. З часом прикметник "увічливий" переосмислився і набув переносного значення: "той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність". Вищим проявом ввічливості є ґречність і чемність. Ґречний - "шанобливо ввічливий у поводженні з людьми". Цей прикметник уживається в українській мові з XVII ст. можливо, запозичений з польської.

На жаль сьогодні ми стикаємося все частіше з молодіжним сленгом у спілкуванні, який пересипаний нав'язаними нам з інших мов, нечемними, часто навіть і брутальними словами, словами іноземного походження, які вживаються в прямому чи переносному значенні, злиттям слів, які чужі українській мовній традиції та спілкуванню. Чомусь деяка молодь вважає таке спілкування модним чи сучасним, в той час, коли свідомі молоді люди, які мають національну свідомість та гідність і дорожать нею, відроджуючи національні та етнічно-мовленнєві традиції українського народу, стараються спілкуватися чемно та поводитися гречно, чим викликають значну симпатію до себе та наслідування.

Тому наш обов'язок нині - відродити втрачене у спілкуванні людей, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію у нашого народу склалася своя власна система мовленнєвого етикету, що є свого роду феноменом та відображенням загальної культури українського народу.

Толерантність - це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних.

Виникла толерантність у західній цивілізації на релігійному рівні. Виникнення цього терміну пов'язують з підписанням Нантського едикту.

Передусім толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда та поцінування прав та свобод людини. Толерантність означає активну позицію людини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантна фне повинна бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини чи маніпуляцій та спекуляцій. Те що порушує загальнолюдську мораль не повинно сприйматись толерантно.

Тому потрібно розрізняти толерантну поведінку та рабську терпимість, яка не приводить ні до чого хорошого. Потрібно пильно розрізняти ці поняття, бо маніпулятори (в тому числі більшість політиків) закликають до лже-толерантності, оскільки людьми, які відносяться до всього лояльно легше управляти.

Всі знають відоме прислів'я: "Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму". Хоча при цьому набагато важливішим вважається розум, але все ж одяг визначає те, яке враження ви справите на іншу людину. Зовнішній вигляд відображає особистість, відображає сутність та внутрішній світ людини, зі всіма її звичками і нахилами. Культура одягу має не менше значення ніж культура поведінки. В одязі потрібно враховувати колір, лінію, фактуру і стиль.

Одяг зумовлений також положенням, стилем, смаками, уподобаннями та матеріальним станом людини. Основне правило - одяг не повинен бути брудним, неохайним чи подертим. Це свідчить про недбалість його власника, неповагу до людей і в першу чергу до самого себе.

Одяг повинен бути зручним та не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Значним фактором впливу на одяг є мода. Чи більше чи менше притримуватися її - вирішує сама людина.

Одяг для чоловіків

Одяг чоловіка впливає на його успіх у ділових колах, сприяє створенню відповідного іміджу. Костюм бізнесмена повинен бути доволі консервативним, будь-якого не яскравого кольору, одноколірний. Жилет і піджак повинні закривати верхню частину штанів, рукава пальта повинні закривати рукава піджака. Краватка - це головний показник смаку і статусу чоловіка, тому необхідно щоб вона в зав'язаному стані досягала до пряжки пояса, а ширина повинна відповідати ширині лацканів піджака. Штани повинні спереду ледь спускатися на черевики, а ззаду доходити до каблука. Шкарпетки повинні підбиратися до костюма, але їхній колір повинен бути трішки темнішим, бажано чорний, але ні в якому випадку не білий. Колір взуття повинен бути ідентичний кольору ременя та ремінця на годиннику. В офіційній обстановці (коли входять у кабінет, виступають, сидять у президії) піджак повинен бути застебнутий. Розстебнути його можна сидячи на кріслі (наприклад за столом).

Одяг для жінок

В сучасному бізнесі дотримання правил етикету відіграє важливу роль. Їх неприпустимо порушувати, так як і в комерції неприпустимо не звертати уваги на економічні показники і основні положення підприємництва. Дотримання правил ділового етикету відображає ваш професіоналізм і серйозний підхід до справи, а їхнє недотримання свідчить про те, що з вами краще діла не мати. Етикет є однією із складових вашого ділового образу і досвідчені ділові партнери звертають увагу також і на цей аспект вашої поведінки. Розглянемо основні правила ділового етикету:

Перше правило - будьте пунктуальні
Дуже важливо в бізнесі правильно організувати та розрахувати час. Планування та пунктуальне виконання всіх запланованих справ є ключем до успіху. Запізнення є некоректним відносно людини яка вас чекала. І навіть найщиріші вибачення та запевнення про неможливість прийти вчасно не здатні повністю загладити провину, оскільки навіть на рівні підсвідомості залишиться певний неприємний осад, що буде означати дещо негативне ставлення по відношенню до вас.

Друге правило - не говоріть зайвого іншим
У кожного мільйонера є певні секрети для досягнення успіху, але ні один не розкаже їх вам. Не варто казати про справи у власному бізнесі, оскільки іноді навіть найменший натяк може вплинути на діяльність конкурента.

Третє правило - не будьте егоїстом
Не можна успішно вести справи, не зважаючи на думки й інтереси партнерів, клієнтів, покупців. Часто саме егоїзм стає на заваді до досягнення успіху. Дуже важливо терпимо відноситись до свого опонента чи партнера, навчитися вислухати та пояснити свою точку зору.

Четверте правило - одягайтеся так, як заведено у товаристві
Одяг є демонстрацією вашого смаку та статусу в суспільстві. Не варто легковажити цим правилом. Зовнішній вигляд є першою річчю на яку звертає увагу людина і це відразу настроює її на відповідний лад.

Міський транспорт - це маршрутні таксі, трамваї та тролейбуси. При вході та виході з цих видів транспорту прийнято пропускати вперед людей похилого віку, інвалідів, жінок та дітей, а також допомагати, якщо вони потребують допомоги. Сидячі місця в салоні також в першу чергу повинні займати вищеперелічені групи людей, тому якщо ви сидите, але помітили, наприклад, стареньку бабусю, то обов'язково потрібно звільнити місце і ввічливо його їй запропонувати.

Міжміський транспорт - це автобуси, поїзди та літаки. В першу чергу на такі види транспорту потрібно приходити вчасно або найкраще завчасно. Своїм запізненням ви створите не тільки незручності пасажирам, а можете і взагалі не встигнути. Зазвичай в міжміському транспорті місця розписані за білетами, в іншому ж випадку потрібно дотримуватись правил першочерговості описаних вище. Швидше поїздка пройде якщо зайняти себе розмовою з попутниками, але якщо вони не мають бажання розмовляти, то не надокучайте їм своїми розмовами в дорозі.

В літаку обов'язково потрібно дотримуватись всіх правил безпеки, як то заборона на куріння чи на використання мобільних телефонів. Слухайтесь всіх порад екіпажу та не порушуйте етикету. Старайтеся уникати порушення спокою інших пасажирів, тому, наприклад, спів чи скандал неприпустимі. Після польоту ввічливо буде подякувати проважаючому вас екіпажу за успішний політ.

У музей також варто збиратися завчасно, щоб встигнути оглянути всі експонати. Приходити за 10 хвилин до закриття і намагатися бігом переглянути всі музейні експонати негарно. Для того, щоб краще орієнтуватись в експозиції, варто купити спеціальний каталог-путівник, який продається при вході в музей. В музеї заборонено голосно розмовляти або кричати, а також критично оцінювати виставлені експонати. Крім того експонати не можна рухати руками, від цього вони можуть пошкодитись.