Особливу роль у навчально-виховному процесі відіграє керівник групи. У процесі роботи керівника групи виникає безліч запитань, на які потрібно давати відповідь якнайшвидше, тому що за кожним з них доля вихованця.

       Діяльність  керівника групи (куратора) включає п’ять основних сфер відповідальності:

1. забезпечення життя й здоров'я студентів;
2. забезпечення позитивних міжособистісних відносин  студентів між собою й з викладачами, тобто він є творцем   морально-психологічного клімату в колективі;
3. допомога студентам в освоєнні освітніх програм;
4. швидке виявлення студентів, що опинились в складних життєвих обставинах та надання своєчасної допомоги;
5. виховання патріотичних почуттів, духовності, культури, ініціативності, самостійності.

     Керівник групи  прогнозує, аналізує, організовує, контролює повсякденне життя й діяльність студентів. Тому, для студентів він повинен бути не тільки лідером, а ще і партнером, наставником, і  працювати вони повинні разом . Також керівник групи повинен вчасно помітити студентів  ,що знаходяться у соціально-небезпечної ситуації –  та вчасно звернути на них, повідомити керівництво  навчального закладу з метою надання вчасної допомоги та підтримки. Хочу нагадати які ж обставини називаються складними:

• жорстоке поводження з дитиною, насильство в сім’ї, експлуатація дитини, втягування її у жебрацтво або протиправну діяльність, заохочення дитини до споживання алкоголю, наркотичних речовин;
• залишення дитини без батьківського піклування внаслідок розладу здоров'я батьків, осіб, які їх замінюють, направлення їх на довготривале стаціонарне лікування чи реабілітацію, зникнення батьків, осіб, які їх замінюють, безвісти, їхнє ув'язнення, постійна зміна проживання сім’ї, що призводить до погіршення стану здоров'я дитини, смерть батьків;
• проживання сім'ї у непридатних для життя умовах, тривалий конфлікт у родині;
• прояви девіантної поведінки дитини (асоціальної, кримінальної, аморальної, суїцидальної);
• перебування дитини в екстремальній життєвій ситуації (в зоні міжетнічних чи міжрелігійних конфліктів, аварій, катастроф, збройних конфліктів) тощо.

      Педагогічні працівники закладів освіти мають чітко знати, за якими ознаками, можна виявити дитину та вилучити із ситуації складних життєвих обставин. Виявити дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах, неважко (зміна настрою, знервованість, агресивність, закритість, ізольованість, пропуски занять та інші ознаки, що раніше були непомітними у поведінці дитини).

       Педагоги, медичний та господарський персонал закладу при виявленні ознак чи факторів, що можуть вказувати на складні життєві обставини або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини, передають керівнику або визначеному в закладі координатору з прав захисту дитини інформацію про дитину з метою планування подальших дій. Працівники закладу освіти мають звертати увагу і на інші ознаки чи фактори, які є специфічними для конкретної ситуації та несуть можливу загрозу дитині.

       У закладі освіти формується та поновлюється банк даних про дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах та своєчасно  передавати (в деяких випадках) зазначену інформацію до відділу освіти чи служби у справа дітей за місцем проживання дитини при цьому заповнюються відповідні бланки інформування ( за схемою яка рекомендувалась раніше «План супроводу дитини «).

    Щоб з’ясувати проблеми дитини необхідно викликати дитину на відверту розмову. Є кілька порад, які необхідно взяти до уваги при проведенні  бесіди:спочатку провести бесіду-розвідку, до якої необхідно підготуватися. Насамперед потурбуватися про те, щоб під час розмови не переважали емоції. Протягом першої бесіди краще не запитувати, чи дійсно дитина переживає кризу. Починати розмову потрібно з дійсно існуючого факту: нагадування про погіршення  результатів навчання або зміну в поведінці, про конфлікт, який виник. Важливо також з'ясувати, в якому стані перебуває дитина. Обов’язково створіть атмосферу, в якій підліток почуватиметься спокійно й упевнено;

 - Говоріть лише те, що потрібно сказати. Не розмовляйте на теми, які не стосуються справи. Поясніть підлітку, що інформація, яку він вам довірив, не буде використана проти нього;

- Будьте відверті з дитиною, ставте запитання чесно, відкрито. Слухайте уважно.

Про проблему, яка була виявлена під час бесід, можна, за згодою студента, інформувати батьків. Якщо ж студент проти цього, то ми вважаємо, що якийсь час не слід шукати контакту з батьками, беручи до уваги інтереси студента. намагайтеся самостійно надавати допомогу дитині. Головне - не обіцяйте того, що не зможете виконати. Слід запропонувати альтернативу або знайти її разом із студентом. Важливо, щоб ви не закривали цієї теми, і могли продовжити її у майбутніх бесідах. Навіть якщо перша бесіда пройшла невдало, не можна припиняти спроб поговорити ще раз.

   Саме головне - це наявність діалогу між студентами й класним

керівником. Ці відносини  повинні будуватися не на диктаті, а на взаєморозумінні, довірі, відкритості. При цьому  виникає позитивне ставлення до вихователя (повага, вдячність), створюється обстановка, коли студент без страху може висловити свою думку, виявити творчість. При такому відношенні студенти почувають відповідальність і намагаються не підвести друзів, педагога, тому відповідально ставляться до обов'язків і доручень. Всі ми педагоги повинні в студентах поважати, насамперед, особистість, не дозволяти собі образ на їх адресу, тобто повинне бути сполучення поваги до особистості з розумною вимогливістю.

Студенти вже мають на все власну думку і бажають її відстоювати, навіть якщо вона й хибна. У  зв’язку з цим необхідно швидко реагувати на зміни настрою студентів і тим самим показувати свою здатність тримати контроль над будь-якою ситуацією, тобто вчасно помітити зміни в поведінці  та настрою дитини, проявити педагогічну мудрість  вчасно призупинити розмову чи то конфліктну ситуацію, переключити увагу дитини на  щось інше (тобто незаганяти дитину в глухий кут, коли дитина незнає що вілповісти , як відповісти, і тоді дитина втікає від розмови не хоче нікого бачити та говорити ), і до розмови повернутися тоді коли можна буде  спокійно обговорити проблеми студента.

   Педагогу потрібно й себе бачити так, як бачать його інші . Щоб

бачити себе очима студентів, варто:

• Частіше аналізувати власну діяльність, намагаючись поставити себе на місце студентів.
• Відвідувати уроки інших педагогів і порівнювати свою поведінку з їхньою.
• Визнавати помилки.
• Усвідомлювати як особисті недоліки впливають на роботу.
• Не бійтесь запитувати студентів, що вони думають про нас як вихователів, що нам треба змінити в стилі нашої поведінки?

        Студенти дуже чутливі до будь-якої фальші. Вони серцем линуть до того, в кому відчувають справжнього друга, людину, яка по-справжньому переймається їх проблемами, живе їх радощами. При цьому відношення  до всіх студентів у групі повинно бути однаковим. Етика викладача засуджує індивідуальну любов до студентів. 

Завжди треба дотримуватись Золотого Правила: даруймо людям те, що хочемо одержати від них. Це треба робити скрізь і завжди.