Оскільки людина є істотою суспільною, то і її повноцінне життя поза життям громади просто неможливе. Людина повинна зважати на норми та форму поведінки, які заведені у суспільстві загалом та в конкретних ситуаціях чи в тому чи іншому товаристві. Часто те, що неприйнятно в одному товаристві можна дозволити собі в іншій ситуації. Але все-таки кожна людина повинна сформувати для себе основоположні принципи поводження, які визначатимуть її життєву норму та лінію поведінки і таким чином формуватимуть її відносини з іншими людьми, а звідси і її життєвий успіх.

Норми поведінки людини у товаристві та в поводженні з іншими людьми формувалися протягом століть. Та ці норми не завжди були однакові. Змінювався суспільний лад, соціальний та становий поділ населення, різними були звичаї в товаристві аристократії, міщан, духовенства, робітників, селян, інтелігенції, військових. При цьому відрізнялася поведінка молоді та дорослих, неоднаковими були національні та соціальні традиції, на які ці норми поведінки спиралися. Для представників вищого стану, аристократії були встановлені тверді правила поведінки, незнання або порушення яких вважалося браком виховання.

Також часто норми поведінки відповідного стану суспільства у різні часи оцінювалися по-різному: у часі їх становлення вони були відповідними, а в інший період розвитку суспільства вони вже вважалися невідповідними, свідчили про невисоку культуру людини.

Спілкуючись, люди, як правило, збираються разом. Чи у меншому, чи в більшому товаристві і ці зустрічі більшої кількості людей бувають в основному чимось спричинені. Причиною може бути якась особиста або родинна подія (уродини, день ангела, весілля, ювілейні дати) чи громадська (державні та місцеві свята, відзначення якоїсь історичної події тощо). Учасниками таких зустрічей бувають, як правило, люди, які добре знайомі. Але коли незнайома людина вперше потрапляє у таке товариство, то вона мусить насамперед представитись, щоб присутні дізналися про цю особу. Тому найчастіше таку людину у товариство супроводжує та відрекомендовує господар дому або людина, яка добре знає товариство. Якщо ж такої особи немає, то незнайомець відрекомендовується самостійно: Шановне товариство, дозвольте представитися. Мене звати (слід назвати своє ім'я, по-батькові чи прізвище), я за фахом є (тут можна вказати або професію, або посаду тощо).

Перед тим, як зайти у кімнату, зазвичай знімають у гардеробній верхній одяг та головні убори, причому жінки можуть капелюха не знімати. Скидати взуття не вважається обов'язковим, натомість слід його добре повитирати об хідник.

А що ж робити, коли Ви запізнилися на вечірку, де вже зібралося багато знайомих і незнайомих людей? Тоді слід підійти до господарів та привітатися, а решті присутніх ввічливо кивнути.

Коли Вам старша жінка при привітанні подає руку, то слід, виявляючи пошану до неї, злегка нахилитися та поцілувати їй руку. Причому цей символічний поцілунок повинен припадати на тильну частину пальців, поцілунок в долоню чи зап'ясток матиме вже цілком інше значення - це радше свідчення невисокої культури чи відверте прагнення до інтимніших стосунків. Молодим дівчатам руку, як правило, рук не цілують. У великому товаристві обійми та цілування також не прийнятні.

Звичка відрекомендовуватися знайшла все більшого поширення у наш час. Це дає змогу відразу з моменту зустрічі запізнати людину в ракурсі того, що чи кого вона представляє, а також уявити собі спільні теми чи коло інтересів, які могли би вас зблизити чи на основі яких зав'язати розмову.