Наші діти…Вони наша радість, надія. Сенс життя, Ми бачимо їх талановитими, великими артистами, видатними бізнесменами, політиками, вченими. Ми вкладаємо в них свою душу, хочемо, як краще, а виходить…І тоді постають питання «Чому», «Хто винен», «Що робити».
І саме такі запитання найчастіше доводиться чути від батьків, коли дитині виповнюється 13, 14, 15 років. Цей період називають підлітковим, перехідним періодом. І цей період є складним у житті дитини, батьків, педагогів. Іншими словами дитина цього періоду «уже не дитина, а ще не дорослий».
Корисно знати
У віці приблизно 15 років у підлітка формується „Я-концепція" - система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів „Я". Дитина відкриває для себе свій внутрішній світ. Самоаналіз, інколи надмірний, призводить до невдоволення собою. Батьки мають знати, що самооцінка в підлітковому віці занижена і нестійка. Тому своїми діями, словами, ставленням до дитини необхідно сприяти її підвищенню.
З розвитком самосвідомості пов'язані і схильність до усамітнення, почуття самотності, незрозумілості й туги. Багато підлітків починають вести щоденники, у них виникають свої захоплення. Як правило, ці захоплення не пов'язані із школою. Це може бути спорт, колекціонування, вивчення іноземних мов, захоплення старовиною, інформативно-комунікативні захоплення (кінофільми, інтернет, довгі розмови). Серед підлітків, що не мають змістовних захоплень, виникають основні проблеми, пов'язані з азартними іграми, протиправною поведінкою, ранньою алкоголізацією, токсикоманією, наркоманією. Саме тому батьки мають подбати про підбір цікавого заняття для підлітка, опосередкованої організації частини його вільного часу.
Батьківська любов украй необхідна, але вже недостатня умова психічного здоров'я підлітка. З усією силою свої права на особистість заявляє соціум. Сім'я має допомогти дитині зорієнтуватись у його цінностях і пріоритетах, надати посильну допомогу й тепло.
У підлітковому віці соціальне здоров'я визначається особливостями формування дорослості. Найбільш благополучним шляхом є стосунки з батьками, бо саме вони можуть продемонструвати підлітку те, до чого він прагне. Він хоче бачити з боку дорослого повагу до себе, довіру, рівноправне ставлення, сподівається, що йому буде надана самостійність. Але при цьому батьки не повинні здавати провідні позиції. Це значить, що батьки мають випереджати вимоги своїх дітей-підлітків. Психологи рекомендують використовувати у вихованні підлітка такі методи, як задушевна розмова, проникнення у його внутрішній світ, почуття поваги до його особистості, сприйняття його критичного ставлення до дій дорослого.
Соціалізація підлітка, формування його соціальної компетенції відбувається у власній родині, серед друзів та у шкільному середовищі.
Соціальне благополуччя підлітка в родині значною мірою обумовлене стилем сімейного виховання, у якому передусім ураховуються емоційно-змістовий характер реагування батьків на неправильні, з їхнього погляду, вчинки дитини, ставлення батьків до покарання як виховного засобу та особливості використання покарань у виховному процесі, здатність батьків пояснити дитині причини невдоволення нею, а також здатність спонукати дитину до рефлексії (розуміння) власних учинків.
Друзі відіграють у житті підлітків особливу роль, і характер стосунків з ними також становить важливий чинник, який дає дитині змогу почуватися щасливою людиною. Друзі є головним джерелом важливої, життєво необхідної інформації, з якого отримуються найважливіші відомості світоглядного й особистого характеру, причому отримані від друзів знання часто користуються більшою довірою, ніж отримані від дорослих. У неформальне спілкування з друзями виносяться ті проблеми, які з тих чи тих причин не обговорюються в школі і в сім'ї. Через спілкування з друзями підлітки не лише засвоюють соціальний досвід перебування й поведінки в колективі, знайомляться з правилами розуміння інших людей, а осмислюють свою суб'єктність, цінність власного „Я". Саме разом з друзями „проживаються" природні дитячі страхи і специфічні вікові переживання.
Спілкуванню з друзями надається перевага в порівнянні з батьками чи іншими дорослими, а втрата авторитету серед однокласників є одним з найпоширеніших вікових страхів дитини у віці 13-15 років.
Батьки мають з розумінням ставитися до таких змін у поведінці дитини й пам'ятати, що спілкування з дорослими та їхній авторитет для дитини найбільш значущі в дошкільному та молодшому шкільному віці, а в підлітковому віці він природно поступається авторитетові однолітків, друзів. З дорослішанням дитини й за умов нормальних сімейних стосунків як обов'язкового чинника приблизно до 15-16 років дитина починає поступово повертатися обличчям до своєї родини і до значущих для неї дорослих.
Отже, батьки розуміють, що йдеться не про знецінення дорослих дитиною, а про те, що на певний час вони повинні мудро поступитися своїм пріоритетом на користь однолітків дитини.
Психологи визначають головне протиріччя підліткового віку: з одного боку, це вік соціалізації, вкорінення у світ людської культури, а з іншого - це вік індивідуалізації, відкриття й утвердження свого внутрішнього, особливого, індивідуального світу, свого неповторного „Я".
Кількість друзів своєї статі і в дівчаток, і в хлопчиків перевищує кількість друзів іншої статі. З віком цей розрив зменшується.
З дорослішанням дитини міжособистісні стосунки набувають іншої цінності, стають більш осмисленими й вибірковими, тому коло друзів природно звужується. Яскравіше цей процес виражений у дівчаток, а хлопці залишають коло друзів ширшим.
Не всі дорослі розуміють важливість підліткового періоду в житті дитини. Точніше, дорослі знають, але не усвідомлюють його значення. Як свідчить педагогічно-виховна і просто житейська практика, навіть коли абсолютна більшість батьків вважає за необхідне знати і зрештою, як свідчать численні дослідження, досить багато знає про друзів своїх дітей, то це знання найчастіше використовується не для того, щоб краще зрозуміти дитину, а єдино з метою контролю над її життям.
