Гормонами називають біологічно активні речовини, що виділяються залозами внутрішньої секреції або скупченнями спеціалізованих клітин організму і, що надають цілеспрямовану дію на інші органи і тканини. Під контролем гормонів протікають всі етапи розвитку організму з моменту його зародження до глибокої старості та всі основні процеси життєдіяльності.
Вибірково контролюючи практично всі види клітинного обміну речовин, гормони обумовлюють нормальний перебіг зростання тканин і всього організму в цілому, активність генів, формування статі і розмноження, адаптацію до змінних умов зовнішнього середовища і підтримку постійності внутрішнього середовища організму, поведінку.

Вплив гормонів на обмін речовин в організмі здійснюється головним чином шляхом регуляції активності ферментів. Кожен гормон впливає на організм в складній взаємодії з іншими гормонами; в цілому гормональна система спільно з нервовою системою забезпечує діяльність організму як єдиного цілого. Недостатнє або надмірне виділення гормонів в організмі приводить до захворювань. З порушенням гормональної регуляції багато в чому пов’язані процеси старіння, розвиток серцево-судинних, онкологічних і інших захворювань.

99,9 відсотка всієї спадкової інформації у всіх людей однакові. Такі суто індивідуальні ознаки, як колір шкіри, очей і волосся, риси обличчя, відбитки пальців, темперамент, здібності і таланти, а також спадкові хвороби вкладаються в 0,1 відсотка наших ген.

Для визначення нормальної маси тіла зазвичай користуються формулою, запропонованою ще в XIX столітті відомим французьким антропологом Полемо Брока (1824—1880): ідеальна вага в кілограмах рівна зросту людини в сантиметрах - мінус 100. Перевищення маси на 10—30 відсотків відповідає першому ступеню ожиріння, на 30—50 відсотків — другому; на 50—100 відсотків — третьому. Вже при першому ступені починають з’являтися деякі неприємності, а перевищення маси в півтора-два рази прийнято вважати важким захворюванням, яке підлягає обов’язковому лікуванню.
Останнім часом все частіше використовують інший показник оптимальності маси тіла — індекс маси тіла (ІМТ).

Як визначити ІМТ?

Щоб визначити ІМТ, потрібно масу тіла в кілограмах поділити на зріст у квадраті, виражений в метрах (наприклад, якщо вага 80 кг., а зріст 185 см., то будемо мати: 1,85х1,85=3,42; 80/3,42=23,40). Якщо значення, що вийшло, потрапляє в діапазон 18,5—25, то вага в нормі; від 25 до 30 — надмірна вага; понад 30 — ожиріння. Значення ІМТ нижче 18,5 відповідає дефіциту маси тіла.

Найбільшою річкою України є Дніпро. Загальна довжина цієї річки становить 2201 км, але в Україні Дніпро протікає на довжині 981 км.

Найповноводнішою річкою в Україні є Дунай. Його басейн знаходиться на території багатьох країн Європи, в Україні він протікає на невеликій відстані (174 км). Середній річний стік становить приблизно 123 км , що вдвічі більше стоку Дніпра.

Найбільший річковий басейн — басейн Дніпра має площу 504 тис. квадратних кілометрів і включає близько 32 тис. водотоків, серед яких 89 — ріки завдовжки 100 км і більше. Площа басейну Дунаю становить 817 тис. км2, але він майже повністю знаходиться на території Центральної Європи.

Найбільша річкова дельта належить Дніпру. Загальна площа її 350 квадратних кілометрів, довжина 47 км, тут налічується 13 великих рукавів. Натомість дельта Дунаю займає площу 560 тис. квадратних кілометрів, а в межах України лише 120 квадратних кілометрів.

Найбільша густота річкової сітки в Україні — в Українських Карпатах — перевищує 1,0 км на квадратний кілометр. Натомість у деяких районах південної частини республіки, наприклад, між Дніпром і Молочною або на яйлах Криму, густота річкової сітки наближається до нуля.

Птах з найбільшим розмахом крил — альбатрос. Вузькі крила альбатроса можуть досягати в розмаху 3,6 метра (у деяких — до 4,25 метра).
Альбатрос піднімається в повітря тільки з гребеня хвилі або берегового обриву, має виняткові здібності до плануючого польоту.

Із всіх тварин, на двох ногах найшвидше бігає, як не дивно, птах, який не літає. Це африканський страус, який завдяки своїм могутнім ногам здатний підтримувати швидкість 50 кілометрів на годину протягом 15 хвилин і навіть більше. Тікаючи від хижаків, він короткочасно розвиває швидкість до 55—70 кілометрів в годину.

Також у людей часто виникає таке питання щодо страусів: Чи дійсно страус ховає голову в пісок у разі небезпеки?

Вчені дають на це питання таку відповідь: уявлення про те, що страус у разі небезпеки ховає голову в пісок, не відповідає дійсності. Спостереження натуралістів за приблизно 200 тисячами страусів впродовж 80 років не виявили жодного такого випадку. Звідки узялася легенда — невідомо.

Вивішена на мороз волога білизна через декілька хвилин замерзає і стає жорсткою як лист картону або фанери. Проте через дві-три доби вона вже повністю є вільною від льоду — м’яка, еластична і практично суха. Лід перейшов з твердої кристалічної фази безпосередньо в пару, минувши танення. Таке «сухе» випаровування називається сублімацією.

Сублімація льоду можлива практично при будь-якій негативній температурі, але за однієї умови: вологість повітря повинна бути достатньо низькою. Сублімація відбувається з поглинанням теплоти, причому для деяких речовин теплота сублімації вельми велика. Цим обумовлено застосування сублімації для захисту боєголовок міжконтинентальних ракет і космічних апаратів, що повертаються на Землю від аеродинамічного нагріву в щільних шарах атмосфери.

Ще з шкільного курсу фізики ми знаємо, що при нагріванні всі речовини — тверді, рідкі і газоподібні — розширюються. Вода є одним з небагатьох виключень з цього правила, вона має максимум щільності (мінімум питомого об’єму) при температурі +3,98 градуса Цельсія. Вода розширюється як при нагріванні вище цієї температури, так і при охолоджуванні нижче за неї.

Температура кипіння — фазового переходу з рідкого в газоподібний стан (і навпаки) — води, як і будь-якої іншої речовини, зростає із збільшенням зовнішнього тиску. При стандартному атмосферному тиску на рівні моря (101,3 кілопаскаля (кПа)) температура кипіння води складає 100 градусів Цельсія. На високій вершині світу — Еверест (Джомолунгма), де стандартний атмосферний тиск складає 31,5 кПа, температура кипіння води рівна 69,7 градуса Цельсія. При тиску, рівному тиску води на глибині 1 кілометр (9807 кПа), вода закипає при температурі 309,5 градуса Цельсія.

Американські педіатри застерігають, що дітям віком до двох років телевізор може бути джерелом небезпеки.

По-перше, стверджують вони, в корі головного мозку немовляти число зв’язків між нейронами удвічі вище, ніж у дорослого: мозку треба справлятися з усвідомленням навколишнього світу, в якому для маленького чоловічка все нове, непізнане, несподіване. Це найкритичніший період для розвитку навиків зору і мови.

Крім того, у віці близько 18 місяців у дитини бурхливо розвиваються лобові частини мозку, що відповідають за контакти з іншими людьми. Тому з такими маленькими дітьми треба розмовляти, грати, спілкуватися, а не займати їх телевізором.

По-друге, телевізор — точкове джерело звуку, тоді як в реальному світі звуки об’ємні, йдуть з різних сторін. Тому діти, звиклі до телевізора, гірше за інших уміють визначати напрям на джерело звуку.

По-третє, оскільки телевізор дає одновимірне, плоске зображення, він може перешкодити і розвитку стереоскопічного зору, який розвивається у дитини до чотирилітнього віку.

І по-четверте, нагадують педіатри, після деяких операцій на очі, людям рекомендують не читати, а дивитися телевізор, оскільки очі при цьому фіксовані в одному положенні і не травмуються зайвими рухами. Якщо дитина, що ще не уміє читати, часто дивиться телевізор, то її очі звикають до нерухомості. Мало того, що надалі дитині буде важко пробігати очима по реченнях при читанні, у неї може порушитися нормальний розвиток очних яблук.

В даний час фізіологи вважають, що людина повинна поспати в добу не один, а як мінімум два рази. Вони довели, що коротка перерва на сон в середині дня підвищує здібність до концентрації і продуктивність праці. Так, наприклад, швидкість зорової реакції (час, за який людина розуміє, що написано на екрані комп’ютера) вранці складає 10 мілісекунд, а вечером - 40.

Науковці провели експеримент і зробили наступний висновок: якщо людина поспала вдень, то до вечора вона сприймає інформацію так же швидко, як і вранці. На користь доцільності денного сну свідчить і той факт, що температура людини протягом доби не постійна, а має два мінімуми – в інтервалах 3 - 5 і 13 - 15 годин. Саме в цей час у більшості людей виникає найбільш сильне бажання спати.

В даний час, спочатку в Японії, потім в Європі, а зараз і в США багато фірм почали вводити у себе денну перерву на сон. У німецькому містечку Фехта поблизу Гамбурга співробітники муніципалітету можуть за бажанням поспати 20 хвилин в день. Щоб не наймати додаткових службовців, мерія у такий спосіб вирішила підвищити ефективність праці наявних працівників.

Незвичайна ділянка землі розташована в північно-східній провінції Китаю — Ляонін. «Загадкова земля», як її назвали тутешні селяни, з початку червня до самої осені має постійну температуру підґрунтового шару -12 °С, а взимку, здавалося б, усупереч усім законам природи, нагрівається до +17 °С. Місцеві мешканці широко застосовують ці незвичайні особливості для зберігання продуктів влітку, а взимку в цих краях вирощують овочі. Менше ніж за місяць достигають тут цибуля та інша зелень. Вчені вже багато років намагаються розгадати таємницю цієї землі, але на даний час ніяких вагомих доказів цьому явищу нема.

Угорський барон Янош Нодь вирішив першим побувати на найвищій горі Карпат і назвати її своїм ім’ям. Узяв він із собою двадцять слуг і вирушив у дорогу. Було це влітку. Діставшись підніжжя гори, вирішив він отаборитися, перепочити. Два дні тривав перепочинок. Нарешті вирішив Нодь, що час вже підкорювати гору. Нелегкий шлях видався: хащі густі, каміння колюче, повалені бурею товсті колоди. Знемагали люди, падали від утоми, лише барон не бачив і не відчував нічого, окрім бажання підкорити гору.

Раптом закрили літнє сонце тяжкі чорні хмари, посипав густий сніг, піднявся вітер — почалася справжня буря. Кинулися люди хто куди. За ніч випало дуже багато снігу. Лише третина людей повернулася до табору — інші загинули, у тому числі і барон Нодь. Ті, що повернулися, тільки одне сказали: «Говерло! Говерло!» У перекладі з угорської це означає «вершина вся в снігу». Відтоді й назвали гору Говерлою.

Існує така легенда, що колись на місці Дністра протікав маленький струмочок, що не мав назви. Поряд з ним жили люди, які зробили собі і незвичний календар на березі струмочка — вони позначками на піску і помічали, наприклад, скільки днів залишилось до початку літа. Але одного разу розлилися води струмочка й затопили береги. Побачили люди, що позначок їхніх нема, засмутилися: «Струмок дні стер». І з того часу почали вони називати струмок «струмком, який дні стер». А струмок перетворився на річку Дністер.

Цікава історія відбулася з першими європейськими переселенцями в Австралії. Вони побачили тут дуже дивну тварину, яка стрибала, від¬штовхуючись довгими задніми ногами. А з великої кишені, що висіла на череві звіра, визирала кумедна вухата мордочка дитинчати. «Що це таке?» — спитали вкрай здивовані європейці. «Кен ге роо» (кенгуру), — відповіли місцеві мешканці.
З того часу незвичайну тварину почали називати кенгуру. Незабаром так назвали й невеликий острів, розташований на південь від материка Австралія. Минуло багато десятиліть, перш ніж європейці зрозуміли, що мовою корінних мешканців слово «кенгуру» означає «я вас не розумію».

Брахінус – це невиликий жук завбільшки 1 см., який живе в джунглях Південної Америки. З першого погляду, він здається звичайним і нічим виділитися не може, але ближче знайомство з цим створінням викликало справжню сенсацію серед науковців.
Річ у тім, що цей жук має чудову «зброю», за допомогою якої може легко захиститися від ворогів, а в основному птахів. Це струмінь пекучої рідини з температурою до 100 ºС, якою він вистрілює у ворога. При цьому навіть чутно звук, схожий на слабкий постріл.
Після проведених дослідів науковці встановили, що рідина виробляється в організмі жука завдяки реакції між хімічними рідинами, які зберігаються в двох спеціальних камерах і змішуються в третій, куди надходять через окремі канали. У випадку небезпеки м’язовий клапан жука стискається і «стріляє» у ворога цією розпеченою рідиною.

Назва «Байкал» означає - «багате озеро». Озеро простягається з північного сходу на південний захід на 636 км, що приблизно дорівнює відстані між Москвою та Санкт-Петербургом. Найбільша ширина Байкалу — 79 км. За своєю площею, яка дорівнює 31,5 тис. км2, воно приблизно таке саме, як західноєвропейські країни Бельгія або Нідерланди, і за розміром посідає восьме місце серед озер земної кулі.
В улоговину Байкалу можна влити воду 92-х морів, таких, як Азовське, або воду всіх п’яти американських Великих озер, загальна площа яких у вісім разів більша за площу Байкалу.

У наш час можна з повною підставою стверджувати, що єдина мета, якій служать зуби мудрості, — давати заробіток стоматологам, які їх видаляють. У всіх інших випадках ці зуби для сучасної людини абсолютно не несуть ніякої користі. Проте природа рідко забезпечує свої творіння непотрібними органами, і зуби мудрості — не виключення з цього правила.

Первісна людина харчувалася дуже твердою їжею. Додаткові зуби (корінні зуби), нині відомі як зуби мудрості, істотно полегшували нашим предкам процес пережовування такої їжі. В ході еволюції череп людини змінювався, виступаючі щелепи змістилися назад і стали коротшими, не залишаючи місця зубам мудрості. Щелепи багатьох сучасних людей просто непридатні вміщати ці чотири тепер абсолютно зайвих зуба.

Деякі біологи вважають, що не людина приручила собаку, а вона приручилася сама або навіть приручила людину. На думку цих фахівців, предками собаки були вовки, по якихось причинах знехтувані зграєю і, що перебралися до людського житла, де можна було прогодуватися. Ті, хто хотів вижити, повинен був навчитися не тільки не нападати на людей, але і добре відноситися до них, завойовувати їх довіру, а потім і симпатію. Вовк, що навчився "спілкуватися” з людьми, перетворився на собаку.

З даної точки зору представляється цікавою також наступна обставина. Ще недавно вважалося, що собака був приручений людиною близько 10—15 тисяч років назад, проте порівняння ДНК собаки і вовка показало, що собака відокремився від генеалогічної лінії свого дикого предка приблизно 135 тисяч років назад. Приблизно в той же час з’явилися і перші люди.

Виходить, що кращий друг людини — ще і її ровесник.

Якщо людина отримує основну (близько 90 відсотків) частину відомостей про навколишній світ завдяки зору, то для собаки головним джерелом інформації є слух і нюх, а зір відходить на другий або третій план. Тому власне віддзеркалення в дзеркалі — це об’єкт, який не пахне і не видає звуків, а для собаки ніякого інтересу він представляти не може.

Верблюди — єдині ссавці, які можуть жити без води протягом 10-14 днів влітку і до двох місяців взимку (втрачаючи при цьому до чверті маси свого тіла). Запасають вони воду не в горбах, як раніше помилково вважали, а в тканинах і клітинах всього свого тіла. При цьому верблюди здатні також підвищувати температуру свого тіла на 6-7 градусів Цельсія. Це дозволяє їм практично виключити витрату води на потовиділення, за допомогою якого багато інших ссавців, підтримують температуру тіла в жару.

Ряд особливостей анатомії верблюда робить його унікально пристосованим до життя в пустелі. У верблюжому горбі міститься велика кількість жиру (у двох горбах разом до 35 кілограмів), що дозволяє йому тривалий час обходитися без їжі.

Широкі копита забезпечують верблюдові можливість пересуватися в сипких пісках, не занурюючись в них.

Ніздрі, що щільно закриваються, перекривають доступ піску в органи дихання під час поривів піщаної бурі.

Завдяки мозолям на зап’ястях, ліктях, грудях і колінах верблюд здатний лежати на гарячому грунті.

Всі ми думаємо, що відповідь на це питання - це 0 градусів Цельсія, — проте вона не зовсім коректна. Якщо піддати повільному охолоджуванню дуже чисту (ще краще дистильовану) воду, то вона може залишатися рідкою і при температурі в декілька градусів нижче за нуль. Проте, якщо в цю переохолоджену воду кинути маленький шматочок льоду, трошки снігу або просто пилюку, то вода миттєво замерзне. Така дивна поведінка води пояснюється особливостями процесу кристалізації. Перетворення рідини на кристал відбувається в першу чергу на домішках і неоднородностях — частинках пилу, бульбашках повітря, подряпинах на стінках посудини. Чиста вода центрів кристалізації практично позбавлена, тому вона може переохолоджуватися (і досить сильно), залишаючись рідкою.

Агрегатними станами речовини називають стан (фазу) однієї і тієї ж речовини в різних інтервалах температур і тиску. Зазвичай виділяють газоподібний, рідкий і твердий агрегатні стани речовин. Але із збільшенням температури газів при фіксованому тиску вони перетворюються на іонізовану плазму, яку також прийнято вважати агрегатним станом (тобто, плазма четвертий агрегатний стан).
У 1995 році американські фізики Ерік Корнелл і Карл Уайман та німецький фізик Вольфганг Кеттерле отримали п’ятий агрегатний стан речовини — Бозе-Ейнштейнівський конденсат.

У 2004 році міжнародною групою фізиків було відкрито шостий агрегатний стан речовини — ферміонний конденсат.

При охолодженні стакану гарячого чаю (250 грамів води) з 100 до 20 градусів Цельсія (від температури кипіння до кімнатної) він втрачає не менше 84 кілоджоулів енергії (середня питома теплоємність води в цьому діапазоні температур рівна не менше 4,2 кілоджоуля на кілограм-кельвін). Якщо повністю перетворити цю енергію на електричну, вона зможе протягом години посилати світло для лампочки 25-ватт. Якщо цю енергію повністю перетворити на механічну роботу, її буде достатньо, щоб підняти вантаж 8540 кілограмів на висоту 1 метр (або в 854 кілограми на висоту 10 метрів).
А ось ще більш вражаюче зіставлення. Така ж енергія присутня в 38 кулях, що вилетіли із ствола ручного кулемета Калашникова (7,62 мм РПК, маса кулі 7,9 грама, початкова швидкість 745 метрів в секунду), або в 277 кулях, що вилетіли із ствола пістолета Макарова (ПМ, маса кулі 6,1 грама, початкова швидкість 315 метрів в секунду).

Температура видимої поверхні Сонця складає величину близько 6 тисяч градусів Кельвіна. В центрі Сонця, де протікає термоядерна реакція (перетворення ядер водню на гелій), температура, по сучасних уявленнях, досягає величин близько 15 мільйонів градусів. Таким чином, температура термоядерної реакції вища температури видимої поверхні Сонця приблизно в 2,5 тисяч разів.

Лікарі з давніх часів роблять хворим переливання крові. Був час, коли людям, що постраждали від великої кровотечі, намагалися навіть переливати кров тварини, але це завжди погано закінчувалося. Переливання навіть людської крові часто приводило до загибелі пацієнта, тому був час, коли закони забороняли лікарям проводити цю процедуру.
У останньому десятилітті XIX століття австрійський імунолог Карл Ландштейнер (1868—1943) відкрив, що кров різних людей можна поділити на групи і, що є групи, які несумісні одна з іншою. Він виявив, що іноді при змішуванні в пробірці цілісної крові однієї людини з сироваткою крові іншої людини (сироватка — це рідка частина крові, що залишилася після видалення з неї еритроцитів) еритроцити цілісної крові злипаються. Якщо таке відбудеться при переливанні, злиплі еритроцити заб’ють кровоносні судини і зупинять кровообіг, що може привести до загибелі пацієнта. Таке, проте, трапляється не завжди: іноді змішування крові не приводить до утворення небезпечних скупчень кліток.
У 1900 році Ландштейнер опублікував результати своїх досліджень, заклавши фундамент сучасної трансфузіології — науки про переливання крові. Згідно сучасним уявленням, існує 4 основних групи людської крові: А (II), В (III), АВ (IV) і O (I). У кожної конкретної людини кров належить тільки до однієї з цих груп. Якщо кров двох людей належить до однієї групи, її можна переливати від одної людини іншій, без жодних ризиків. Більш того, групу O можна переливати людям з рештою груп (А, В і АВ), а групи А і В можна переливати групі АВ. Але якщо перелити кров групи АВ людям з групами крові А або В, або перелити кров людей з групами А або В один одному, або перелити людині у якої група крові O, кров будь-якої іншої групи, то це приведе до злипання еритроцитів, а як наслідок – до смерті людини.

Алкоголізм — один з різновидів наркоманії. Навіть помірне споживання алкоголю може привести до важкої, іноді майже непереборної залежності від нього. Механізм виникнення цієї залежності досить простий. У тілі дорослої людини щодня в процесі обміну речовин виробляється невелика кількість (приблизно 20 мілілітрів) етилового спирту, який потрібний для гальмування деяких ділянок мозку, особливо відділів, що відповідають за формування відчуттів тривоги і напруженості.

Для руйнування спирту в організмі є спеціальні ферменти. Ці ферменти перетворюють етиловий спирт в оцетовий альдегід, а потім інші ферменти розщеплюють його до вуглекислоти і води. Але якщо етиловий спирт поступає ззовні у вигляді випивки, то організм захищається — прискорює ферментативне руйнування спирту і входить в стан толерантності, що виявляється в здатності людини випити багато без особливих наслідків. Потім організм перестає виробляти етиловий спирт сам, що викликає у тверезого п’яниці стан тривоги. Тепер він тягнеться до чарки вже не для підняття настрою, а щоб відчувати себе здоровим. Психічна залежність міняється фізичною. Організм поступово перестає виробляти потрібні ферменти, в крові накопичується оцетовий альдегід, що викликає симптоми важкого отруєння. Нова порція алкоголю трохи «відновлює» вироблення ферментів, і на якийсь час людина відчуває себе краще. Але печінка, серце і мозок продовжують руйнуватися. В результаті у алкоголіка або відмовляє серце, або наступає цироз печінки, а іноді і біла лихоманка.

Серед риб, що нині мешкають в Світовому океані, неперевершеною по довжині і масі тіла є китова акула, що досягає в довжину 20 метрів. Особини такої величини не зважували (тільки спостерігали), але для порівняння можна вказати, що екземпляри завдовжки 12 метрів мали масу 14 тонн.
Китова акула — миролюбний морський гігант. Поволі пливучи в товщі води, вона як сачком збирає своїм величезним ротом здобич (дрібних рачків, кальмарів та іншу дрібну рибу), і пропускаючи воду через дрібне сито своїх зябрових дуг, фільтрує їжу.

Чемпіоном по пірнанню є кашалот. У гонитві за своєю улюбленою їжею - глибоководними (дуже великими) кальмарами — кашалот здатний зануритися в океанські глибини на 2,5 кілометра. При цьому кашалотові доводиться затримувати дихання на 1,5 години і витримувати тиск 250 атмосфер.
Не раз у водах Атлантики на глибині більше 2 кілометрів кашалоти обривали телефонні і телеграфні кабелі (ймовірно, «вважаючи», що це щупальця головоногих молюсків), і заплутавшись в них, гинули. Ловці такої риби розповідають, що в шлунках спійманих кашалотів виявляли щупальця глибоководних кальмарів завдовжки до 12 метрів. Проте охота на них не завжди виявляється безпечною. На тілі кашалотів часто зустрічаються глибокі шрами від дзьобів кальмарів і їх щупалець.

Рекордсменом за швидкістю підводного плавання є риба-меч. Ця риба може виростати до 6 метрів і мати масу тіла більше півтонни. Переміщається вона із швидкістю урагану — до 130 кілометрів на годину! У неї страшна зброя — гострий меч, який утворений із зрощених кісток верхньої щелепи.
Риба-меч не раз наводила жах на мореплавців і рибаків, нападаючи на їх парусні судна і навіть на військові кораблі та пробиваючи своїм мечем корпус рибальських човнів. В кінці Другої світової війни її нападу піддався англійський танкер «Барбара». Півтораметровий меч цієї риби пробив корпус і застряг там. Проте риба зуміла висмикнути меч і кинулася в нову атаку. Її розмір був приблизно 5 метрів, а вага близько 660 кілограмів.

Ще в часи Арістотеля було відомо, що риби видають різні звуки. Люди можуть чути звуки, що видаються деякими рибами, навіть без всяких приладів. Леонардо да Вінчі пропонував слухати «підводні голоси», приклавши вухо до вертикально опущеного у воду весла. Такий же метод винайшли і до цих пір використовують рибаки побережжя Західної Африки.
Риби чудово чують за допомогою вух, розташованих усередині голови, поряд з мозком. Друга слухова система риб — це органи бічної лінії тіла, що проходять вздовж, з обох боків. Бічна лінія краще уловлює низькі звуки, внутрішнє вухо — високі. Риби чують лише близько 25 відсотків звуків, які видає людина, 20 відсотків пташиних «розмов» і майже не сприймають ультразвукові сигнали дельфінів. Але вони можуть сповна оцінити хоровий спів своїх найближчих сусідів — жаб.

Вперше цей термін з’явився в середині минулого сторіччя в США і відносився до кіно. Річ у тому, що кінознімальна камера і відповідно проекційний кіноапарат просувають плівку із швидкістю 24 кадри в секунду. Але в 1957 році в США був представлений цікавий експеримент: плівку просували трохи швидше — 25 кадрів в секунду, причому на 24 з них був знятий фільм, а на 25-му — реклама повітряної кукурудзи (попкорна). Бачити цю рекламу люди не могли, оскільки зорове сприйняття має ряд обмежень, зокрема тимчасових. Проте після закінчення фільму більшість глядачів відправилися купувати поп-корн.

Отже реклама, все ж таки була сприйнята, але не свідомістю, а підсвідомістю. І, як будь-яке звернення до підсвідомості, це явище було певною небезпекою. Поки це відносилося лише до кіно, небезпека була здебільшого абстрактною: монтаж виконували вручну, що достатньо складно і недешево, а тому використовувати 25 кадр не було сенсу. У наш час ситуація змінилася кардинально. Кінозйомки тепер ведуться не на кіно-, а на відеоплівку, а для монтажу існують вельми ефективні комп’ютерні технології з багатющими можливостями. Тому небезпека застосування прихованих кадрів (необов’язково «двадцять п’ятих») зросла.

Першим це зробив великий італійський фізик, механік і астроном Галілео Галілей (1564—1642), причому двома способами. У першому, якісному, експерименті Галілей, досягнувши термічним шляхом розрідження повітря в колбі з довгою шийкою, ретельно закритою пробкою, переконався, що якщо пустити цю посудину плавати у воді, то вона занурюється менше, ніж у тому випадку, коли повітря не було розріджене. У інших, кількісних, експериментах Галілей за допомогою насоса закачував у флягу повітря і вимірював збільшення ваги фляги. За допомогою дотепних прийомів Галілей зміряв об’єм повітря, накачаного у флягу, і на підставі цього результату визначив відношення питомої ваги повітря до питомої ваги води. Він отримав значення 1:400. Якщо зіставити це значення з істинним (1:773) і врахувати, які засоби тоді мав в своєму розпорядженні Галілей, то точність його вимірювань є чудовою.

Вода залишається на шкірі людини і не скачується вниз, тому що шкіра людини змочується водою: молекули води притягуються силами міжмолекулярної взаємодії до шкіри сильніше, ніж одна до одної. Ще сильніше змочується водою бавовняна тканина рушника — молекули води притягуються до тканини рушника сильніше, ніж до шкіри, і переходять при витиранні з шкіри на рушник.
Якби цього не було, то рушник просто розмазував би воду по шкірі, не вбираючи її (саме так стається, якщо рушник пошитий з синтетичної тканини, яка відштовхує воду). Змочування — поверхневе явище, що виникає при зіткненні рідини з твердим тілом, — виявляється також в розтіканні рідини по твердій поверхні. Воно грає важливу роль в просоченні і сушці пористих матеріалів, миючій дії, паянні металів, склеюванні.

Грецький філософ Фалес з Мілета приблизно в 600 році до н. е. помітив, що шматочки смоли, знайдені на березі Балтійського моря (які ми називаємо янтарем, а стародавні греки називали електроном), якщо їх потерти об шматочок хутра або шерсті, дістають здатність притягати пір’їнки, нитки або пушинки.

Лід плаває, тому що на відміну від більшості інших речовин, кристалізація яких супроводжується збільшенням щільності, вода при замерзанні розширюється (щільність її падає). Причина цього явища, стверджують фізики, полягає в особливостях структури льоду і води. Молекули води, що складаються з одного атома кисню і двох атомів водню, мають вид кульок з опуклостями.
У кристалі льоду вони розташовуються так, що опуклості (відповідні атомам водню) орієнтуються строго по напряму двох сусідніх молекул. В результаті виникає тривимірна кристалічна решітка, що складається з майже ідеальних тетраедрів. Кожна молекула в його вершинах оточена чотирма іншими. У води немає такої впорядкованої структури, розташування її молекул весь час міняється. Але у будь-який момент кожну молекулу води оточують 4—5 «сусідок», так що середнє їх число виявляється рівним 4,4. Це означає, що молекули води в рідині розташовуються тісніше, ніж в кристалі, а тому вода щільніша за лід.

Чистий лід прозорий, а чистий сніг, що складається з мікроскопічних кристалів льоду, непрозорий і здається нам білим. У чому ж причина таких різних оптичних властивостей однієї і тієї ж речовини?

Річ у тому, що сонячні промені проходять крижану пластинку наскрізь, а в шарі снігу дістають багатократне віддзеркалення і виходять назад. При цьому вони не втрачають жодного з компонентів спектру (у зв’язку з дуже малими розмірами кристалів льоду, з яких складається сніг), а тому не мають кольору — і сніг здається білим.

У 1608 році один з учнів Ганса Ліпперши, голландського майстра по виготовленню окулярів, розважаючись у вільний від роботи час, почав розглядати предмети через дві лінзи, розташовані одна за одною. Він дуже здивувався, виявивши, що предмети, що знаходилися на деякій відстані, виглядали так, ніби були у нього на долоні. Учень розповів про це господареві, і Ліпперши виготовив першу зорову трубу, помістивши в трубці на відповідній відстані одну від одної дві лінзи.

Принц Мауріций Нассау, що командував голландськими озброєними силами, зрозумів, що цей інструмент можна застосовувати у військових цілях, і наказав тримати його в секреті. Проте чутки про винахід, що дозволяє добре розглянути віддалені предмети, все ж таки розповсюдилися. Серед тих, до кого дійшли ці чутки, був великий фізик, механік і астроном Галілео Галілей. Знаючи лише те, що в загадковому пристосуванні використовуються лінзи, Галілей зумів самостійно розібратися в принципі його дії. У 1609 році він власноручно зібрав свою зорову трубу, більш удосконалену, ніж ту, яка була виготовлена Ліпперши. Провівши за допомогою зорової труби безліч спостережень земних об’єктів в найрізноманітніших умовах і переконавшись в достовірності отримуваної з її допомогою інформації, Галілей обернув її до неба і тим самим перетворив зорову трубу на телескоп — найважливіший інструмент науки нового часу.

Деревом з найбільшими в світі плодами є джекфрут (Artocarpus heterophyllus). Цього уродженця Індії в даний час розводять в багатьох країнах Південної і Південно-Східної Азії — від Індії до Індонезії. Плід джекфрута може досягати: в діаметрі 30— 40 сантиметрів; в довжину — 60—90 сантиметрів; по масі — близько 34 кілограмів. Дуже смачний плід схожий на диню, манго і папаю, але має один недолік — специфічний запах одеколону. Сік солодкий, може мати жовтий, коричневий або рожевий кольори в залежності від зрілості фрукта. Недостиглий плід готують як овоч, а доспілий — вживають в сирому вигляді або консервують в сиропі. Насіння можна варити або смажити. У Азії про це дерево говорять: «Якщо у вашому дворі росте джекфрут, ви не помрете з голоду».

Самою швидкорослою рослиною є бамбук (Bambusa). Швидкість його росту може досягати 75 сантиметрів в добу.

А рекордсменом за швидкістю зростання серед дерев вважають евкаліпт (Eucalyptus deglupta), що росте в Новій Гвінеї. За 1 рік і 3 місяці евкаліпт виріс на 10,6 метра.

Довгоживучі види зустрічаються на різних ступенях еволюційного розвитку тварин.

З багатоклітинних тварин губки живуть до 10— 15 років, представники різних груп черв’яків від 1-3 до декількох десятків років, павуки 4—5 роки, а іноді до 20 років (це самки тарантулів), ракоподібні — від декількох тижнів (дафнія) до 50 років (омари).

Комахи живуть недовго, але деякі види можуть досягати віку до 40—60 років.

Тривалість життя молюсків — до 100 років, проте багато видів молюсків живуть по декілька місяців або навіть тижнів.

З хребетних: осетрові живуть до 50—100 років, гігантська саламандра — понад 50 років, тритони — до 25—30 років, жаби — до 12—13 років, крокодили і черепахи доживають до 50—150 років.

З птахів: ворони, білий пелікан, папуги живуть до 50—70 років, а чайки, журавлі, африканський страус — до 30—40 років. Деякі ссавці — до 70-110 років.

Дрібні гризуни (миші, щури) живуть до 3— 4 років, хижаки (кішка, леопард, лев, собака, вовк) — до 25—30 років, парнокопитні (свиня, вівця, корова, олень, лось) — до 15—30 років, непарнокопитні (зебра, кінь, слон) — до 30—70 років, мавпи (орангутанги, шимпанзе) — до 25—45 років.

Рекордсменом по довгожительству серед ссавців є гренландський кит, тривалість життя якого може досягати 150 років.

Найбільшим деревом вважають секвоядендрон гігантський, або мамонтове дерево (Sequoiadendron giganteum). Росте воно в Каліфорнії по західних схилах Сьерра-Невади на висоті 1500—2500 метрів, має прямий стрункий.

Висота дерева може досягати 100 метрів, діаметр стовбура — 10 метрів.

Найкрупніший екземпляр із всіх, що нині існують має висоту 83 метри і діаметр стовбура 24,11 метра.

Фахівці підрахували, що коріння і судини дерева не можуть підняти воду з грунту вище ніж на 130 метрів — це теоретична межа росту дерев у висоту.

Найвище на сьогодні дерево має ріст 112,7 метра — це секвоя вічнозелена (Sequoia sempervirens), що росте в Каліфорнії . Вода з коріння цього гіганта добирається до його верхівки майже добу.

Ще недавно найстарішим деревом на Землі вважали сосну остисту (Pinus aristata), що росте в США на кордоні штатів Каліфорнія і Невада. Вік цього древнього дерева оцінюють приблизно в 4900 років.

Проте у 2003 році стало відомо, що на японському острові Якусима росте кедр, якому, по оцінках фахівців - 7200 років. Це дерево включене ЮНЕСКО в список пам’ятників природи світового значення.

Впасти за Землю нашому природному супутнику не дозволяє його орбітальна швидкість, що перевищує першу космічну. А вирватися з гравітаційних обіймів Землі і назавжди покинути її околиці заважає земне тяжіння, для подолання якого орбітальна швидкість Місяця недостатньо велика (менше другої космічної швидкості).

У 1800 році англійський астроном і оптик Вільям Гершель (1738—1822) виконав дуже простий, але цікавий експеримент, маючи намір перевірити, чи дійсно тепло, як прийнято було тоді вважати, рівномірно розподілено по сонячному спектру. Пересуваючи термометр уздовж сонячного спектру, Гершель виявив, що температура, яку показував термометр не тільки безперервно підвищувалася при переміщенні від ультрафіолетового кінця спектру до червоного, але її максимум взагалі досягався в області, лежачій за червоною частиною спектру, тобто там, де око ніякого світла не бачить.

Гершель пояснив це явище невидимим тепловим випромінюванням, витікаючим від Сонця і відхилюваним призмою слабкіше за червоний колір, чому воно і отримало назву інфрачервоного (нижче червоного). У 1801 році німецький фізик Йоганн Вільгельм Ріттер (1776—1810) зробив інше відкриття, «симетричне» відкриттю Гершеля і таке ж важливе. Він задався метою досліджувати хімічну дію різних ділянок світлового спектру. Для цього він застосовував хлористе срібло, почорніння якого під дією променів виявив ще в 1727 році Йоганн Генріх Шульце (1687—1744). Ріттер встановив, що хімічна дія випромінювання зростає поступово по спектру від червоного кінця до фіолетового і досягає максимуму за фіолетовою областю — там, де око вже не сприймає ніякого світла. Так було знайдено в спектрі нове випромінювання, присутнє в сонячному світлі і заломлюване призмою сильніше, ніж фіолетове, у зв’язку з чим його і назвали ультрафіолетовим (вище фіолетового).

Деякі комахи вільно ходять по поверхні води. Придивившись, можна побачити, що там, де їх тонкі довгі ноги стикаються з поверхнею води, на ній з’являються невеликі вм’ятини. Поверхня води поводиться так, ніби вона покрита тонкою плівкою, яка під вагою комахи розтягується, не розриваючись при цьому. Фізики називають це явище поверхневим натягненням. Воно обумовлене силами тяжіння між молекулами. Усередині рідини сили тяжіння між молекулами взаємно компенсуються, а на молекули, поверхні рідини, що знаходяться поблизу, діє некомпенсована результуюча сила, направлена всередину від поверхні. Тому, щоб перемістити молекулу з глибини на поверхню рідини, треба зробити роботу проти цієї результуючої сили. Таким чином, молекули на поверхні рідини володіють певною потенційною енергією, яка і виявляється як поверхневе натягнення. Саме завдяки поверхневому натягненню крапля рідини в невагомості приймає таку форму, при якій забезпечується мінімальна площа поверхні, — форму кулі.

Першою космічною називають мінімальну швидкість, яку потрібно повідомити будь-якому фізичному тілу (наприклад, космічному апарату), що знаходиться в гравітаційному полі небесного об’єкту (наприклад, планети або зірки), щоб це тіло стало супутником небесного об’єкту. На поверхні Землі (на рівні моря) перша космічна швидкість рівна 7,91 кілометра в секунду (при цьому Земля вважається абсолютно гладкою і позбавленою атмосфери). Із збільшенням відстані від притягаючого об’єкту перша космічна швидкість зменшується. Так, на висоті 300 кілометрів над поверхнею Землі (рівнем моря) перша космічна швидкість рівна 7,73 кілометра в секунду, на висоті 1000 кілометрів — 4,94 кілометра в секунду. Перша космічна швидкість на поверхні Місяця рівна 1,68 кілометра в секунду.

Мінімальну швидкість, яку потрібно повідомити фізичному тілу (наприклад, космічному апарату), щоб воно могло подолати гравітаційне тяжіння небесного об’єкту (наприклад, планети або зірки) і назавжди покинути сферу його гравітаційної дії, називають параболічною швидкістю (тіло, що має таку швидкість, рухається по параболічній траєкторії). Параболічна швидкість зменшується із збільшенням відстані від небесного об’єкту. Параболічну швидкість у поверхні небесного об’єкту називають другою космічною швидкістю. Для Землі друга космічна швидкість рівна 11,18 кілометра в секунду. Параболічна швидкість на висоті 300 кілометрів над поверхнею Землі (рівнем моря) рівна 10,93 кілометра в секунду, на висоті 1000 кілометрів — 6,98 кілометра в секунду. Для Сонця друга космічна швидкість рівна 617,7 кілометра в секунду, а параболічна швидкість на відстані 1 астрономічної одиниці від нашого світила (середній радіус земної орбіти) — 42,1 кілометра в секунду. Для найбільшої планети Сонячної системи (Юпітера) друга космічна швидкість рівна 59,5 кілометра в секунду, для найменшої (Меркурія) — 4,2 кілометра в секунду.

Середня відстань від Землі до Сонця – 149597870 км;

Астрономічна доба – час повного оберту Землі навколо осі – 23 години 56 хвилин 4,1 секунди;

Тропічний рік – період обертання Землі навколо Сонця – 365,25 діб;

Середня швидкість руху Землі по орбіті – 29,76 км/с;

Довжина екватора – 40075,7 км;

Площа поверхні Землі - 510,1 млн. км., кв.;

Маса Землі - 5,98 • 1024 кг;

Площа поверхні суходолу - 148,9 млн. км. кв.;

Площа поверхні Світового океану - 361,2 млн. км. кв.;

Середня висота материків над рівнем моря - 875 м;

Середня глибина Світового океану - 3710 м.

1. Європа. Назва вершини – Монблан (4807 м.), розташована у Альпах (Франція);

2. Азія. Еверест (Джомолунгма) – (8848 м.), Гімалаї (Непал — Китай);

3. Африка. Кіліманджаро (5895 м.), Вулканічний масив Східної Африки (Танзанія);

4. Америка: - Аконкаґуа (6960 м.), Анди (Аргентина);
- Мак-Кінлі (6193 м.), Кордильєри (США);

5. Австралія. Косцюшко (2230 м.), Австралійські Альпи (Австралія);

6. Антарктида. Еребус (3794 м.), Гірська система – Елсуорт.

Найнижчі точки світу знаходяться на таких континентах: (у круглих дужках вказана глибина точки у метрах), а [у квадратних – місце розташування]:

- Азія. (-395). [Мертве море];

- Африка. (-153). [Ассаль];

- Америка. (-85). [Долина Смерті];

- Європа. (-28). [Прикаспійська низовина];

- Австралія та Океанія. (-12). [Рівень озера Ейр];

- Антарктида. (0). [Узбережжя Антарктиди].

Опитування, проведені в 15-ти країнах світу, — від найбагатших до найбідніших, — показали, що людям незалежно від того, де вони живуть, для щастя потрібні дуже прості умови.

Професор психології з Едінбурзького університету (Великобританія) Майкл Бауер розробив за замовленням Усесвітньої організації охорони здоров’я анкету із запитаннями, на які треба було дати відповідь балами від 1 до 10 (на ті моменти та чинники, які важливі для задоволеності життям), одиниця — найменш важливі, десятка — найважливіші.

Виявилось, що перші 4 місця в списку, що вийшов, займають: здатність щодня обходитися без сторонньої допомоги, хороший зір і слух, наявність енергії для життя і здатність рухатися. Матеріальна забезпеченість опинилася в другій половині списку. На останні місця потрапили два чинники — зовнішня краса і задоволеність сексуальним життям.

Всім відомі кубики з буквами, за допомогою яких багато дітей вперше знайомляться з азбукою, зобов’язані своєю популярністю видатному англійському філософові і просвітителеві Джону Локку (1632—1704).

Одного разу, зайшовши в гості до знайомого, ім’я якого історія не зберегла, Локк побачив, що його діти граються на підлозі дерев’яними кубиками, на яких намальовані букви. Виявилось, що старший з дітей вже навчився за допомогою цієї іграшки читати і писати.

В 1693 році Локк описав про ці кубики в своїй праці «Деякі думки про виховання», і незабаром вони стали широко відомі як «кубики Локка». Це була перша повчальна іграшка.

Перший в історії чемпіонат світу по футболу відбувся в Уругваї 11 — 30 липня 1930 року. З 11 команд-учасниць Європу представляли лише 4 — збірні Франції, Бельгії, Югославії і Румунії. Інші європейські команди злякалися незвичного клімату і довгої дороги.

Це число не любили ще давні греки. Гесіод (VIII— VII століття до нашої ери) в поемі «Праця і дні» застерігав селян починати посів 13-го числа, щоб уникнути неврожаю. У вавілонському високосному році був високосний місяць, якому привласнили знак «ворон нещастя».

І у наш час із-за страху перед числом 13 в деяких готелях Великобританії і США відсутні кімнати з номером 13, ліфт не зупиняється на 13-м поверсі (у нумерації він просто пропущений). Немає таких маршрутів міського транспорту, а на авіалініях більшості зарубіжних країн літаки до недавнього часу не мали бортового номера 13. Спортсмени уникають ставити цей номер на своїх футболках.

Раз в 12 років десятки мільйонів людей збираються в 15 кілометрах від індійського міста Аллахабад, в місці впадання до Гангу річки Джамна, на релігійне свято Кумбх Мела («свято горщика»; мається на увазі горщик з нектаром безсмертя, виготовленим богами).
Коли боги почали сперечатися із-за чудодійного напою, вони розплескали нектар, і крапля впала на Землю біля Аллахабада. Індуїсти вірять, що ритуальне обмивання в ході Кумбх Мели не тільки змиває їх особисті гріхи, але і наближає весь індійський народ до нірвани. Свято продовжується цілий місяць, в нім беруть участь і туристи зі всіх кінців світу. У Книзі рекордів Гіннеса цей захід зафіксований як «найбільше скупчення людей, присутніх по певному випадку».

Більше всього молоко люблять в Ірландії — там його п’ють більш ніж по 156 літрів на дущу населення в рік. На другому місці фінни — 153 літри на людину в рік.

У вказаних країнах подібну роль грає число 4: серед китайців і японців поширено повір’я, що четверте число кожного місяця — нехороший день. І дійсно, проаналізувавши свідоцтва про смерть за 1973—1998 роки більше 200 тисяч японців і китайців, що живуть в Каліфорнії, американські дослідники виявили, що 4-го числа кожного місяця смертність збільшувалася.

Зокрема, смертність від хвороб серця зростала на 13 відсотків.

Статистичні дані свідчать, що у ряді країн світу з розповсюдженням мобільних телефонів знизилося число підлітків, що палять. Фахівці знаходять цьому наступне пояснення.

По-перше, діти вважають за краще витрачати мізерні кишенькові гроші на розмови по телефону.

По-друге, і куріння, і володіння мобільним телефоном потрібні підліткам в основному для того, щоб підкреслити свою «дорослість», але телефон зараз набагато модніше за сигарети.

Найдорожче пиво почала випускати в 2000 році французька пивоварна фірма «Фішер». Пляшка в третину літра з першої партії коштувала 80 франків (майже 12 доларів). Пиво зварене на воді з гренландського льоду, якому 250 тисяч років, і називається «63° N/46° W». У назві вказані географічні координати точки, звідки узятий стародавній лід.

Згідно легенді, це знаменне відкриття відбулося близько 850 року нашої ери при наступних обставинах. Одного разу кози, що паслися на гірських схилах ефіопської провінції Каффа, наївшись червоних ягід з низькорослих дерев, прийшли в таке збудження, що пастух довго не міг їх заспокоїти. Він теж покуштував цих ягід і через деякий час відчув, що втому як рукою зняло.

Незабаром з ягід навчилися готувати напій. Звістка про чудовий напій, що допомагає зберігати бадьорість, швидко рознеслася по околицях. Цим напоєм широко користувалися ченці, щоб не засипати під час багатогодинних молитов.

Перший в світі магазин кави відкрився в 1475 році в Константинополі, а в 1554 році там же побудували дві перші кав’ярні.

У Європі кава з’явилася в середині XVII сторіччя — спочатку в Італії, потім у Франції, Англії і інших країнах.

Бальзаківським називають вік жінки від 30 до 40 років. Назва походить від прізвища французького письменника Оноре де Бальзака (1799—1850), в романах якого фігурують жінки переважно цього віку.

Із всіх держав, що входять до складу ООН найбільшу територію має Російська Федерація — 17 075,4 тисяч квадратних кілометрів. Росія є також найбільшою за площею державою світу. Найменшу територію із вхідних в ООН держав має Князівство Монако — 1,95 квадратного кілометра. При цьому Монако — не найменша по території держава світу: ще меншу територію має держава-місто Ватикан, який не є членом ООН. Площа території Ватикану складає всього лише 0,44 квадратного кілометра.

Десятьма найпоширенішими в світі мовами в даний час є наступні (у круглих дужках вказана приблизна кількість мільйонів чоловік, що говорять на даній мові; у квадратних дужках — та ж кількість у відсотках від всього народонаселення Землі):

- англійська (1000) [16];

- китайська (1000) [16];

- хінді (900) [15];

- іспанська (450) [7];

- російська (320) [5];

- арабська (250) [4];

- бенгальська (250) [4];

- індонезійська (200) [3];

- португальська (200) [3];

- японська (130) [2].

Десятьма найбільш дощовими містами світу є наступні (цифрами вказана середньорічна кількість опадів в міліметрах):

- Буенавентура (Колумбія) — 6743;

- Монровія (Ліберія) — 5131;

- Паго-Паго (Американське Самоа) — 4990;

- Моламьяйн (Мьянма) —4852;

- Лае (Папуа — Нова Гвінея) — 4645;

- Багіо (острів Лусон, Філіппіни) — 4573;

- Силхет (Бангладеш) — 4457;

- Конакрі (Гвінея) — 4341;

- Паданг (Суматра, Індонезія) — 4225;

- Богор (Ява, Індонезія) — 4225.

Десятьма найсухішими містами світу є наступні (цифрами вказана середньорічна кількість опадів в міліметрах):

- Асуан (Єгипет) — 0,5;

- Луксор (Єгипет) — 0,7;

- Аріка (Чилі) — 1,1;

- Іка (Перу) — 2,3;

- Антофагаста (Чилі) — 4,9;

- Ель-Мінья (Єгипет) — 5,1;

- Асьют (Єгипет) — 5,2;

- Кальяо (Перу) — 12,0;

- Трухильо (Перу) — 14,0;

- Ель-Файюм (Єгипет) — 19,0.

Десятьма найменш щільно населеними країнами є наступні (у дужках вказана середня щільність населення: кількість чоловік на квадратний кілометр):

- Монголія (1,6);

- Намібія (2,2);

- Мавританія (2,6);

- Австралія (2,6);

- Суринам (2,7);

- Ісландія (2,8);

- Ботсвана (2,9);

- Лівія (3,1);

- Канада (3,4);

- Гайана (3,9).

Десятьма найбільш щільно населеними країнами є наступні (у дужках вказана середня щільність населення: кількість чоловік на квадратний кілометр):

- Монако (16 326);

- Сінгапур (6158);

- Ватикан (2045);

- Мальта (1222);

- Бахрейн (968);

- Бангладеш (957);

- Мальдіви (943);

- Барбадос (628);

- Тайвань (621);

- Маврикій (594).

Ель-Ніньйо — одне з катастрофічних природних явищ, що супроводжуються численними людськими жертвами і колосальними матеріальними втратами. У перекладі з іспанського Ель-Ніньйо означає «немовля хлопчик». Це «немовля» — теплий сезонний перебіг поверхневих вод зниженої солоності в східній частині Тихого океану. Названо його так тому, що воно відбувається в кінці грудня — початку січня і нерідко припадає на Різдво.

Ель-Ніньйо викликає справжнє лихо: у берегів Еквадору і Перу різко (на 7— 12 градусів) підвищується температура води, унаслідок чого риба (анчоус) або гине, або покидає прибережні води. Відсутність риби приводить до високої смертності тих, що харчуються нею - морських птахів.

Ель-Ніньйо викликає затяжні проливні дощі, що приводять до руйнівних повеней на зазвичай посушливому побережжі. Інтенсивність, масштаби і тривалість Ель-Ніньйо можуть істотно мінятися. Так, наприклад, в 1982— 1983 роках, в період найінтенсивнішого за 130-річний термін спостережень Ель-Ніньйо, це явище почалося у вересні 1982 року і тривало до серпня 1983 року. При цьому максимальна температура поверхні океану в прибережних містах Перу перевищила середні багаторічні показники для листопада — липня на 8— 10 градусів. Від повеней і інших стихійних лих загинули понад 2 тисячі чоловік, а матеріальні збитки склали більше 13 мільярдів доларів США.

Середня висота корінної (підлідною) поверхні Антарктиди рівна всього 410 метрам, тоді як середня висота поверхні решти всіх материків складає 730 метрів. Проте саме Антарктиду вважають найвищим материком Землі. А річ у тому, що Антарктиду покриває крижаний панцир, середня висота якого 2040 метрів (у 2,8 разу більше середньої висоти поверхні решти всіх материків). Поблизу Південного полюса товщина крижаного панцира досягає 3800 метрів. Загальна ж маса замороженої води, зосередженої в Антарктиді, складає 30 мільйонів кубічних кілометрів. Під її вагою земна кора на цьому материку прогнулася до 950 метрів.

Саргасове море отримало свою назву по величезних скупченнях плаваючих на його поверхні або близько до неї саргасових водоростей, велика кількість яких пов’язана з наявністю в цьому морі зони сходження поверхневих течій. Вітрів там майже немає, сонце палить невпинно, температура води взимку 18—23 градуси, а влітку 26—28 градусів. Водорості в цьому живильному середовищі шалено розмножуються, стаючи величезними і майже безсмертними.

Фахівці вважають, що деякі з нинішніх водоростей Саргасового моря могли бачити ще Христофор Колумб і його супутники. У пригодницькій літературі зустрічаються описи трагічного кінця кораблів, що ризикнули увійти до Саргасового моря і що не зуміли вибратися з нього. Хоча загальну вагу водоростей Саргасового моря оцінюють в 10 мільйонів тонн, вся ця маса розподілена на просторі в 6—7 мільйонів квадратних кілометрів. Отже насправді ризик безнадійно застрягти у водоростях Саргасового моря нікчемно малий.